12 серпня. Йде другий день Woodstock Ukraine 2017. Я сиджу у Львові й думаю їхати чи не їхати на фестиваль. Через якийсь час задаюсь риторичним питанням «А чому ні?», тим паче фест проходить всього в 30 кілометрах від міста на аеродромі «Цунів» поблизу Городка й там мене вже чекає компанія знайомих у складі друга Колі, а також Івана, Олександри та Тоні.
Пакую речі в рюкзак, беру намет, спальник, пиво, віскі з колою та вирушаю на головний залізничний вокзал Львова. Звідки, як у всіх офіційних джерелах зазначали організатори, КОЖНУ ГОДИНУ спеціальний автобус мав забирати людей та везти їх прямо на фестиваль (за 30 гривень). Однак з цим способом трансферу вийшов повний провал. Довелось прочекати Woodstock Bus годину, а коли він нарешті приїхав, то на ньому не виявилось жодних розпізнавальних знаків. Коли фестивальники знайшли його та зайняли всі місця, водій заявив, що відправляємося лише через годину. І як розповіли пасажири, що вже користувались послугами цього автобусу, вчора ситуація була не ліпша. Звісно, це обурило людей, адже навіщо тоді було анонсувати та надавати неправдиву інформацію? Несерйозно.
Коли вже повністю стемніло, автобус нарешті довіз останню партію вудстоківців до місця призначення. Друзі допомогли мені швиденько поставити намет, одразу після того ми прийнялись відмічати мій приїзд та просто гарний вечір. Виступи поляків Pull The Wire та CHORZY особливо не чіпляли та слугували більше фоном. Сидимо спілкуємося собі спокійно, випиваючи потроху біля багаття, і далі стається те, чого я в житті ще не бачив. До нас підійшли волонтери фестивалю з питанням: «А шо ви таке цікаве тут п’єте?» (так, так, виявляється у них були цілі рейди). Ми чесно відповіли, а потім дівчинка в червоній футболці принюхалася до пластикової пляшки й вилила півлітра горілки на землю. Не те, щоб я фанат водки, проте це було дуже жостко, жорстко, нахабно, тупо, божевільно й безрозсудливо, адже в нас був непоганий запас, який ми тримали в саморобному (з землі й води) холодильнику. Ми продовжили наші посиденьки під виступ новомодних та розпіарених Х-фактором DETACH (звучання яких було дуже схоже на 30 Seconds To Mars), чекаючи на вихід старих-добрих SINOPTIK. Коля, ділячись враженнями від першого дня каже, що йому сподобались тільки Фіолет.
«Група завдяки гарному настрою та світлій добрій енергетиці фронтмена змогла передати це й глядачам. Це круто». Але ми робимо висновок, що взагалі, цього року лайн-ап фестивалю вкрай слабкий. SINOPTIK офігенна група, дуже їх люблю, але при всій повазі, фестиваль, який вважається дуже масштабним, не може бути по-справжньому таким, якщо їх головним хедлайнером заявлений SINOPTIK (принаймні, поки що).
Думається, що цьогоріч люди їхали на Woodstock не стільки, щоб послухати музику, а більше заради того, аби просто гарно та весело провести час. Однак й народу на полі аеродрому «Цунів» було не так багато, як в минулі роки. Коли фест проходив у Свіржі, піком, мабуть, став 2015 рік, коли туди з’їхалося близько 10 000 людей. Можливо тому організатори почали шукати нову, зручнішу локацію, яка була б здатна прийняти більшу кількість людей. Однак якщо вам ніким «заманити» людей на фест, то який сенс у зміні локації? Тим паче, що так, що так треба добиратися на перекладних. Проте це можна пояснити одним простим фактором: Woodstock Ukraine – єдиний в країні БЕЗКОШТОВНИЙ великий фестиваль. Його організатори з благодійного фонду «Серце до серця» мають декілька титульних спонсорів та партнерів (в тому числі польських, що пояснює той факт, що 8 з 30 гуртів лайн-апу саме з Польщі) й на цьому все. Добре взагалі, що шість років тому вони надихнулись досвідом сусідів та започаткували український Вудсток. Проте, звісно, працювати цій команді ще є багато над чим.
SINOPTIK роздав як слід, як завжди. Від їх космічного психоделу голова йшла обертом. Круть! Після їх гігу ми випадково зустрілися з двома Андріями – письменником-фестивальником Bandy Sholtes та його видавцем. Якраз завтра по обіді ми збирались на зустріч з Банді, який мав презентувати свою книгу «Остров Sziget, или Труселя Iggy Попа». А тут якраз він сам зайшов до нас. Всі разом йдемо до нас «додому», щоби продовжити фестиваль. В цю ніч було сказано багато цікавих, дурних та філософських речей й випито все.
Кульмінацією нашого вакханального дійства стало запрошення Банді лягти разом з ним на землю, підняти руки й ноги догори та повторювати, мов мантру, фразу «Я теряю волю». Якась дічь, але в цьому було щось живе та справжнє. Саме заради таких речей треба їздити на фестивалі (звісно, якщо тільки в цей час на сцені не грають Muse, Radiohead чи PJ Harvey, наприклад).
Прокинувшись та поснідавши, ми вирушили послухати товариша Банді вже в більш офіційній обстановці. А розповісти тому було що, адже цей бітник побував на ЧОТИРНАДЦЯТИ «СІГЕТАХ» та чотирнадцяти «Шипотах», й з його слів перепробував там УСЕ, «окрім хіба що не трахався з пінгвіном». Історії Банді про фестивальні пригоди й справді дуже сподобались. Наприклад, як він висадив на мнєніє одну німкеню, що Джим Моррісон насправді живий, просто він втомився від публічності, змінив зовнішність і зараз перебуває на Сігеті. Слова Банді були настільки переконливими, що жінка повірила й розплакалася. А бо розповідь про те, як закордонний друг Банді повірив, що за допомогою клізми можна прийняти алкоголь через задній прохід (щоб не було перегару) й вирішив спробувати цей екзотичний метод на собі (оригінальні фотографії додавались на слайдах презентації). Словом, було весело, таке треба чути вживу. Далі колегіальним рішенням ми вирішили слухати гіги Godbite, НАТОЛІЧ та ONE LIGHT INSIDE з наметового містечка, пити пиво та грати на гітарі біля багаття, адже погодка видалась що треба – спека спала, натомість стало хмарно та прохолодно.
Ми запланували відправитись до головної сцени ближче до вечора й послухати FONTALIZA, EPOLETS та MATERIA. Пам’ятаю ще ті непогані часи, коли FONTALIZA дуже потужно роздавала на Muse, Nirvana та Placebo кавер-паті. То було справді дуже круто. Звучання у них дуже класне, олдскульне, проте з матеріалом цього разу у тріо були якісь проблеми. Групі було дуже важко налагодити зв’язок з не надто чисельною аудиторією. Вокаліст та гітарист Паша дуже занурився у себе, а басист Гнат час від часу мляво промовляв щось на кшталт «Вудсток, это слабо, давайте активнее».
Польський гурт MATERIA на фестиваль вчасно не доїхав через якісь проблеми на кордоні (а можливо потім доїхав та грав на малій сцені, достеменно не знаю, бо ми відправились до фудкортів пити настоянки та пиво, відзначаючи як слід завершення фесту). Тому цьогорічну програму «Woodstock’у» завершували EPOLETS, яким нарешті вдалося розворушити народ. Люди почали двіжувати по-справжньому, запускаючи хороводи через всю юрбу.
Підсумуємо: плюси та мінуси Woodstock Ukraine 2017
–
дуже слабкий лайн-ап
середній рівень організації (лажа з транспортом)
+
безкоштовний вхід
помірні ціни (в порівнянні з іншими фестивалями)
файна атмосфера
Віталій Очерет
