У статті, присвяченій судовим спорам міської ради та її виконкому, а також ефективності витрачання судового збору, ми зазначали, що у 2020 році місцевій владі доводилося кілька разів сплачувати судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг у справах, пов’язаних з розміщенням тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Це означає, що влада програвала відповідні етапи вирішення спору, інакше скарги би просто не подавалися.

Це наштовхнуло на думку, що з тимчасовими спорудами в Запоріжжі щось не так.

Тим більше, що в одній зі справ № 280/918/20 було визнано протиправним не просто який-небудь акт індивідуальної дії, що стосується якоїсь конкретної особи, а нормативно-правовий акт – пункти 6.5, 6.5.1, 6.5.2 Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжя.

Чому так сталося і з якими супутніми проблемами стикається бізнес під час розміщення тимчасових споруд у Запоріжжі – в цій статті.

Почнемо з того, що розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 р. № 244.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (ТС) – одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Підставою для її розміщення є так званий «паспорт прив‘язки ТС» – комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.

Проблема в тому, що вказаний вище порядок не регулює в достатній мірі всі важливі моменти розміщення ТС, наприклад, порядок демонтажу самовільно встановленої ТС чи ТС з простроченим паспортом прив’язки.

Тому органи місцевого самоврядування намагаються врегулювати дані питання самостійно.

Однак це не зовсім законно, оскільки розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлюють лише порядок розміщення ТС під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Можливістю прив’язати місцевий порядок розміщення ТС до ярмаркової діяльності, успішно скористався, наприклад, виконком Бердянської міської ради.

Однак, це скоріше виключення з правил, ніж правило, і в цілому набагато частіше спроби місцевої влади встановити додаткові правила для власників ТС закінчуються не дуже вдало.

Не оминула ця доля і Запоріжжя.

У Запоріжжі діє Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 р. № 30.

З метою унеможливлення автоматичного продовження строку дії паспортів прив’язки ТС, до цього положення були включені пункти 6.5, 6.5.1 та 6.5.2, згідно з якими «підставами для відмови у продовженні строку дії паспорту ТС є розміщення ТС за відсутності укладеного з районною адміністрацією договору на право користуванням місцем для розташування стаціонарних ТС, якщо обов’язковість його укладання визначена цим Порядком; внесення змін до Комплексної схеми розміщення ТС, якими не передбачено можливість розміщення ТС на цьому місці».

Все було б добре, але ані законом, ані вищезазначеним Порядком № 244 аналогічних норм не передбачено, так само, як і можливості місцевої ради самостійно визначати ці правила, якщо вони не стосуються ярмарків і свят.

Власне, про це і сказали суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 280/918/20.

І хоча у справі відкрито касаційне провадження, постанова Третього апеляційного адміністративного суду набрала законної сили, а тому протиправні положення вже не діють.

Та й імовірність позитивного результату у Верховному Суді для Запорізької міської ради в даній справі вбачається дуже низькою.

Однак описаними вадами регулювання ТС в Запоріжжі не обмежується.

У справах № 808/1380/18, 280/2756/20, 280/3728/19, 280/4224/20 йдеться про інший випадок порушення прав підприємців – незаконне анулювання виконкомом паспортів прив’язки ТС на підставі актів обстеження території Інспекцією з благоустрою Запорізької міської ради.

Алгоритм такого анулювання виглядає так.

На підставі пункту 6.9.3 все того самого Положення міської ради (до речі, цей пункт ніхто не наважився поки оспорити) Інспекція з благоустрою Запорізької міської ради складає акт обстеження території, у якому фіксує начебто недотримання вимог паспорту прив’язки ТС протягом строку його дії.

Після цього виконком розглядає такий акт і приймає рішення про анулювання паспорту прив’язки.

Власники ТС не погоджуються з цими рішеннями виконкому, йдуть до суду та виграють справи, добиваючись скасування рішень.

Все тому, що відповідно до пункту 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив’язки ТС анулюється за таких умов:

– недотримання вимог паспорта прив’язки ТС при її встановленні;

– невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив’язки ТС;

– надання недостовірних відомостей у документах під час підготовки паспорта прив’язки ТС.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому Порядок № 244, хоч і передбачає підстави анулювання паспортів прив’язки ТС, проте не відносить таке повноваження до компетенції виконавчого комітету, про що Верховним Судом неодноразово висловлювалася відповідна правова позиція (наприклад, справи № 405/1317/15-а та № 373/2346/16-а та інші).

Крім цього, такі повноваження, як контроль за дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі, й за дотриманням вимог законодавства при встановленні ТС, віднесено до повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у той час як Інспекція з благоустрою Запорізької міської ради наділена повноваженнями лише щодо перевірки елементів благоустрою.

Однак, виконком Запорізької міської ради думає інакше.

Мало того, що підстави для анулювання паспортів прив’язки Запорізькою міською радою були самовільно розширені, ще й до того ж право приймати рішення про анулювання паспортів прив’язки було віддано виконкому, а контроль – Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, хоча законодавством це не передбачено.

Звісно, суди з такими рішеннями виконкому не погодилися, в результаті чого всі вищезазначені справи є програними.

Щоправда, дві з них ще чекає апеляційний перегляд, однак, навряд він щось змінить за наявності висновків Верховного Суду у схожих справах.

Варто зазначити заради об’єктивності, що описана проблема не є однозначною.

Можна спостерігати як свавілля з боку місцевої влади у питаннях встановлення та застосування локальних правил розміщення ТС.

Цілком очевидно, наприклад, що такий феномен, як «договір на право користуванням місцем для розташування стаціонарних ТС» вигаданий лише для того, щоб отримувати від підприємців кошти за розміщення ТС, у той час як пункт 2.15 Порядку № 244 говорить про те, що паспорт прив’язки ТС видається на безоплатній основі.

Між іншим, паспорт прив’язки ТС не є дозвільним документом в розумінні Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», а це означає, що на нього не поширюються процедури видачі та анулювання, передбачені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Але так само слід пам’ятати, що не завжди бізнес дотримується навіть тих вимог, які встановлені у Порядку № 244, проте жодного дієвого механізму протидії порушенням з боку несумлінних власників ТС законодавством не встановлено.

Тому місцеві ради та їх виконавчі органи змушені самостійно вигадувати правила поведінки, щоб мати реальну змогу впливати на ситуацію з розміщенням об’єктів торгівлі на комунальній землі.

Спеціально для Регіонньюз адвокат Олександр Пеньков.