Хортиця: видатна історія – (не) велике майбутнє?

Чим може закінчиться відродження Хортиці, якщо організатори не чутимуть думку громади

(Частина 2)

Тендер-сюрприз

Отже, 5 квітня, майже за два тижні до старту «масштабного всеукраїнського обговорення долі Хортиці», на сайті електронної системи державних закупівель Прозорро з’явилися два оголошення, поданих Національним заповідником «Хортиця», про початок відкритих торгів на реконструкцію будівлі музею історії запорізького козацтва зі стартовою ціною 70 млн. грн  і на будівництво оглядового майданчика на Кургані єдності зі стартовою ціною 16 млн. грн.

Тендери-близнюки.

А тепер дивимося на склад учасників. На реконструкцію музею подали заявки три фірми. Дві з них – ТОВ «Інтерпромстрой» і ТОВ НВФ «Вогнетривавтоматикасервіс» – вказали стартову вартість своїх робіт в 70 млн грн, що аналогічно стартовій ціні Національного заповідника «Хортиця». Третя фірма – ТОВ «Геос-УКБ» – запросила на 700 тис. менше: 69 289 999,75 грн.

На будівництво оглядового майданчика подали заяви теж три фірми. Дві з них… Ти ба! Знайомі всі обличчя! Це ті ж ТОВ «Інтерпромстрой» і ТОВ НВФ «Вогнетривавтоматикасервіс», і теж виставили стартову вартість своїх робіт, аналогічну стартовій ціні Національного заповідника «Хортиця». Третя фірма – ТОВ «Евробудкомплект» – запропонувала свої послуги на 60 тис. дешевше: 15 940 105,33 грн.

Як ви думаєте, хто переможе? Не впевнені? Не вірите, що все може бути так тупо і просто?

Трохи відкриємо карти:

ТОВ «Геос-УКБ». Є підрядником будівництва ЖК «Геос» на перетині бульвару Центрального і вулиці Перемоги, інвестором якого виступає компанія «Азимут трейдінг груп», пов’язана з Ростиславом Шурмой та Русланом Божко, екс-генеральним директором і екс-фінансовим директором «Запоріжсталі», про що писали «Наші гроші». Крім того, нещодавно «Геос-УКБ» виграв тендер на реконструкцію будівлі міського Палацу дитячої та юнацької творчості, а також входить в число підрядників «Запоріжсталі»;

ТОВ «Евробудкомплект». Фірма з орбіти сім’ї директора департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Сергія Білова. Детально про це «Наші гроші» писали тут  і тут.   Завсідник і переможець ряду тендерів, що проводилися міською владою і комунальними підприємствами.

Підрядник благоустрою кургану – частий гість на сторінках інтернет-видання «Наші гроші».

Ну так як, хто переможе? Сумніви ще є? І правильно, що нема: переможцем торгів на реконструкцію будівлі музею визнали ТОВ «Геос-УКБ», а на будівництво оглядового майданчика – ТОВ «Евробудкомплект».

Що в мішку?

Негативна інформація про «Геос-УКБ» трапляється в столичних ЗМІ. В основному, пов’язана з Миколою Негричем, бізнес-партнером одного з засновників компанії і депутатом Київради. Набір традиційний: освоєння бюджетних коштів, сумнівна забудова. Але так як докладне дослідження внутрішньовидової боротьби павуків у банці Київської міської ради видається заняттям досить таки виснажливим, і, з огляду на те, що сама компанія «Геос-УКБ» особливо наслідити в Запоріжжі ще не встигла, залишимо її поки в спокої.

Найбільш резонансний громадський скандал, пов’язаний з начальником департаменту культури і туризму Сергієм Бєловим – розробка айдентики міста, яка була представлена ​​на туристичному форумі в 2017 році. Причому, ситуація один в один дублює історію з курганом.

Айдентика – це візуальна ідентичність міста. Це настільки тонкий пласт специфічної високопрофесійної роботи, безпосередньо залежний від громадської думки і сприйняття городян, що безцеремонне вторгнення сюди дилетантів може поховати ідею на багато років.

Айдентика включає в себе логотип міста, слоган, фірмовий шрифт і кольори, певні стилістичні рішення для зовнішньої атрибутики і об’єктів: адресних табличок, лавок, урн, стовпів, вказівних знаків, зупинок громадського транспорту і т.д. Тобто, у людини, що потрапляє в Запоріжжі, за зовнішніми атрибутами повинна скластися чітка ідентифікація, що він саме в Запоріжжі, а не в Харкові, наприклад.

Ми не будемо тут обговорювати моральні якості або політичні погляди Артемія Лебедєва. Але в якості спеціаліста з айдентики на пост-радянському просторі він один з кращих. Зліва – логотип Одеси. У знаку об’єдналися якір, серце, хвилі, сила і маяк. Праворуч – логотип Калінінградській області, передає історію міста, яке до 1945 року входило до складу Східної Пруссії і називалось Кенігсбергом, що в перекладі означає «королівська гора». Тобто, зв’язок логотипу з містом бачать і розуміють не тільки жителі, але і туристи

Те, що було представлено на форумі під виглядом айдентики Запоріжжя, за оцінками експертного співтовариства айдентикою навіть з натяжкою назвати не можна. Логотип міста повинен передавати дух і історію міста, спиратися на образи і легенди міста. Якщо в глухому континентальному містечку використовувати в логотипі якір або риб’ячий хвіст, то це не зрозуміють ні самі жителі, ні приїжджаючі в місто туристи.

Представлений логотип Запоріжжя асоціювався з чим завгодно (найбільш поширена версія – з грою дитини з кольоровим скотчем), але тільки не з Запоріжжям. Слоган «Сім шляхів до …» ні в емоційному, ні в раціональному плані не був пов’язаний з містом і більше нагадував універсальний слоган класичної реклами: «ТОВ «Роги і копита» – сім шляхів до стрижки баранів!», «КП «Ритуал» – сім шляхів до вічності!». А від розміщеної на англійській версії туристичного сайту Запоріжжя легенди про залізні квітки взагалі волосся ставало дибки: ось звідки взялася ця дичина? Або розробники просто втюхали свій відкинутий попередніми замовниками кейс, тупо вписавши туди «Запоріжжя»?

Логотип Запоріжжя, розроблений під кураторством департаменту культури та туризму. Ви десь бачите в цьому Запоріжжя?

Але департамент культури і туризму, замість вибудовування повноцінної комунікації з громадою, виправлення помилок і пошуку компромісу встав в героїчну позу: ви просто ні фіга не розумієте в с̶у̶ч̶а̶с̶н̶о̶м̶у̶ ̶м̶и̶с̶т̶е̶ц̶т̶в̶і̶ дизайні і туризмі! Чим остаточно налаштував проти себе активну частину суспільства – тих 10-15% вмотивованих городян, які, в разі прийняття айдентики, стали б її добровільними активними промоутерами і пропагандистами.

В результаті соцмережі завалили знущальними фотожабами на невдалий логотип, який так і не став культурним елементом життя міста. () І сьогодні використовується хіба що в заходах самого департаменту культури та туризму або в епізодичних акціях «Запоріжсталі».

Ще один епічний фейл департаменту культури та туризму, про який зубоскалили місцеві ЗМІ і соцмережі – установка іржавих інформаційних стендів. Ні, звичайно ж, можна знову сховатися за ширмою недооцінених естетів. Але у городян склалася стійка думка, що це не високоінтелектуальний перфоманс, а банальне рукожопство.

Це що? Банальне рукожопство чи високоінтелектуальний перфоманс, сакральний зміст якого ніхто так і не розгадав?

Що ж стосується ТОВ «Евробудкомплект», то в числі їх останніх «досягнень» – реконструкція пляжу на Павло-Кічкасі. Про що ми писали минулого разу.

Епілог

На жаль, хеппі-енду не виходить. Через кричущу некомпетентність «Метінвесту» як в культурно-історичній сфері, так і в вибудовуванні комунікацій з громадою, а також толерантність до кейсів, які можна сміливо номінувати на звання «Рукожоп року», у городян є вагомі підстави підозрювати, що в підсумку ми отримаємо не відроджену Хортицю, а «Радянський Союз» в стилі кічкаського пляжу.

Це що? Банальне рукожопство чи високоінтелектуальний перфоманс, сакральний зміст якого ніхто так і не розгадав?

Здавалося б, ну почуйте голос експертів і громадськості. Вибудуйте компроміс: унікальний безбар’єрний монумент «Козаки в дозорі», з оглядового майданчика якого відкриваються чудові краєвиди Дніпра. І місто отримає справжній туристичний магніт, який стане новою візитною карткою Запоріжжя замість вже набридлого Дніпрогесу. А «Метінвест» – компліментарність запорожців, а не протистояння з «донецькими» чужинцями.

Насправді міг би бути чудовий компроміс: унікальний безбар’єрний монумент «Козаки в дозорі», з сучасним підсвічуванням у вечірній час, який бачили б як з Дніпрогесу, так і з Дніпра і який мав би усі шанси стати новою візитною карткою міста. Але компроміс і «донецькі» – це непересічні прямі.

Але ні. Цей упертий фірмовий «донецький» стиль. Якась босяцька бравада: як пацан сказав – так пацан і зробить!

Власне, саме через цю свою упоротість «донецькі» і втратили свій рідний Донецьк. Їх попереджали багато разів: не тре загравати з «руськім міром», це все погано закінчиться. Ні. Не слухали. Не вірили. Вперто перли вперед і колотили свої «донецькі» понти. Підсумок – пропонтовали Донецьк.

Може, саме тому за п’ять років каденції мера Володимира Буряка, коли центром прийняття рішення фактично був кабінет генерального директора «Запоріжсталі», єдине, що гарно вийшло – це аеропорт? Щоб було легше втікати від гніву розлючених городян?

І на десерт – наша порада. Якщо у вас так свербить від творчості, що аж спасу немає, то ось вам завдання за профілем: що буде робити місто, коли закриють «Запоріжсталь»? Як ревіталізувати більш, ніж 500 га?

Що буде робити Запоріжжя, коли закриють головного забруднювача? Як облагородити більш, ніж 500 га вбитої території?

Ось тут вам і пензлики в руки. Малюйте хоч до посиніння. І вигадуйте першу в світі безбар’єрну домну чи оглядовий майданчик на градирні, з якого відкриваються чудові види на останки головного забруднювача міста.

Катерина ЧЕРЕДНИЧЕНКО

Єгор ОГУРЦОВ