У різні часи люди боялися відьом, русалок, демонів, привидів, бісів, злих духів… Сьогодні ж, у сучасній Україні, розвелася своя нечисть у подобі людській. Чимало, здавалось би, на перший погляд, успішно розвиваючих, компаній, підприємств відчули на собі руку цієї недоброї сили. У ролі «біса» − багатьом відомий дніпровський ліквідатор Петро Шистопал, у народі – «могильник»
Якщо на ваш поріг ступила нога Шистопала, відразу викликайте священика, замовляйте панахиду, посипайте будівлю сіллю, запалюйте свічки та безупинно повторюйте «Отче наш», адже його прихід може значити лише одне – вашому підприємству невдовзі настане «каюк». Точніше, вам «каюк», а підприємство спокійно перейде до рук нового власника.
Тут і до бабки не ходи, вас «злили» ваші ж співакціонери.
То, хто ж він такий цей Петро Шистопал, про якого ходять недобрі легенди.
Петро Миколайович Шистопал, відомий своїми захопленнями таких підприємств як ТВЦ «Кіровський», Макіївський ЦУМ і ряду інших колись успішних підприємств (усіх їх Шистопал просто ліквідував).
17 липня 2008 року він керував нальотом на Торгово-виробничий центр «Кіровський». Тоді Шестопал разом із бритоголовими «дядьками» незаконно захопили будівлю, а керівнику підприємства пред’явили липовий документ про призначення нового директора. Більше того, ці «бики» якимсь чудесним чином раптом стали співробітниками підприємства.
«Новоспечені працівники» вибили двері, переламали меблі і офісну оргтехніку, скрили сейфи, захопили документацією та викрали трудові книжки працівників.
Шестопал лише виконавець, він турбувався про те, аби його тодішнім замовникам – Арутюнову і Соколову було «харашо». А буде добре їм – ласий шмат перепаде і йому самому. Після численних махінацій Шистопал стає директором, має необмежені права розпоряджатися майном підприємства.
Згодом «Кіровський» переїздить із Дніпропетровська в Суми. Підробляється все – документи, печатки, бланки, шиються в дурні усі суди, і вуаля – Шестопал виграє боротьбу.
26 листопада 2008 року з подачі Шистопала згорів Макіївський універмаг. А вже у червні 2009-го мажоритарні акціонери АТВТ «Макіївський універмаг» таємно, без оголошення про це в офіційних ЗМІ, проводять позачергові збори, на яких були присутні трохи більше половини учасників. На зборах приймається рішення внести зміни до статуту, а саме — змінити юридичну адресу. Так, з 9 червня Макіївський універмаг офіційно перебуває в місті Дніпропетровськ, на вулиці Електричної, 34.
Через 10 днів відбуваються наступні таємні позачергові збори акціонерів. На них приходить ще менша кількість учасників. Тут і приймається рішення ліквідувати АТВТ «Макіївський універмаг».
Універмаг звертається до суду із заявою про самобанкрутство. Суддя Калініченко тут же задовольняє звернення без належного вивчення документів.
Через 10 днів після відкриття провадження у справі, 4 серпня 2009 року суд визнає АТВТ «Макіївський універмаг» банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначає того ж самого, Петра Миколайовича Шистопала.
Також суд зобов’язав ліквідатора опублікувати відомості щодо банкрутства та надати кредиторам місячний термін для подання вимог до боржника. У Шистопала так «руки чесалися, що аж гай шумів», не чекаючи, поки кредитори нададуть вимоги до АТВТ, ліквідатор 7 серпня 2009 року продає на товарній біржі (без будь-якого повідомлення через засоби масової інформації можливих покупців) все нерухоме майно універмагу за мізерною ціною жителю Дніпропетровська, деякому Лузану.
При цьому на торгах не було жодної конкуренції з боку покупців. А дійсно, і навіщо повідомляти громаду про проведенення торгів, якщо є замовник, от йому і всі «карти в руки». Про торги знали лише «свої», тому активи підприємства відразу вивели на «замовника».
«Фокусник» Шистопал також відомий як «кишеньковий» ліквідатор дніпропетровської корпорації «Алеф», учасники якої набули слави більш витончених «чарівників».
Запекла битва точилася і за завод «АРГО» — найкрупніше підприємство в Україні з виробництва бляшаної банки — упаковки для консервів і сипучих продуктів (Хотинський район, Чернівецька область).
Схема все та ж, але історія – хоч детектив знімай. Коли нога ліквідатора разом із бритоголовими «дядьками» ступила на територію заводу, у справу втрутився «Беркут». Але тут хитро…опий Шистопал, який вже стиг стати виконавчим директором заводу, знаходить вихід із ситуації. Він повністю перекидає історію із ніг на голову і називає підрозділ «Беркут» рейдерами.
Більше того Шистопал з офіційною заявою звертається до тодішнього МВС Юрія Луценка з проханням дати правову оцінку діям підлеглих у Чернівецькій області.
Ініціаторами силового захоплення підприємства Шистопал назвав його колишніх співвласників — братів Анатолія і Віктора Гончарів, які ще в жовтні 2008 року продали свої частки (66,66%) новому інвестору. А кілька днями пізніше, зробили аферу, заклавши ці ж частки в банк.
Як бачимо Шистопал і його «слуги» гідні премії «Оскар», от тільки шкода, що ніяка «машина» не в змозі зупинити цього зухвалого рейдера.
На порозі майже 2017-й. Лапа Шистопала дібралася і до Запорізького краю. У центрі уваги − ПАТ «Завод Залізобетонних конструкцій №1» та дотичні до нього підприємства.
Кому і навіщо знадобився запорізький завод, хто за всім цим стоїть та чи вдасться «прикрити лавочку» дпіпровськго рейдера – читайте у наступних матеріалах «RegionNews», а поки будьте обачні, не «грійте змію на грудях», бо рейдери вони такі – сьогодні з вами « пузир роздавлять», а завтра бізнес відберуть.
