Європа – це свобода. Свобода пересування, не залежно чи ти їдеш авто, на велосипеді, пішки, або пересуваєшся в інвалідному візку. Це свобода вибору – від міста проживання і навчання, до вибору постачальника комунальних послуг. Але свобода в Європі, то не вседозволеність і безкарність. Прошу не плутати! За свободою вибору наступає повна відповідальність, незалежно хто ти: корінний німець, європейський переселенець, член європейського парламенту чи турист.
Україна йде в Європу. А чи розуміємо ми, українці, що цей шлях означає для кожного з нас? Бездоганно рівні дороги, безпека та чистота на вулицях – це наслідки. Зміни треба почати з себе. Не вірите? Поговоримо відверто. Чи готові ви стояти на червоне світло, як пішохід, навіть, якщо на дорозі немає машин? Чи готові Ви платити за проїзд, якщо не буде щільного контролю? Дев’ять із 10 українців у відповідь посміхаються…
Сергій Данько – корінний запоріжець сьогодні громадянин Німеччини
«В Україні правила створені, щоб їх порушувати. У Німеччині – щоб виконувати», – пояснює Сергій Данько – колишній мешканець Запоріжжя, а нині – громадянин Німеччини з 13-тирічним досвідом перебування і роботи в Європі.
Сергій Данько впевнений, все вкорінене в головах у людей … Ми часто згадуємо, як під час Майдану сподівалися на швидкі зміни в державі. А зараз багато хто галасує: «Зрада, все лишилося, як було».
«Так звідки ж нормальним людям взятися?! Як можна перестати брати або давати хабарі, якщо їх дають всі?! Це ж вважається нормальним в Україні дати хабар поліцейському, або лікарю, або вчителю. Якщо в голові у людей це нормально, які б ти закони не приймав, все одно корупції не позбутися. Закони написані. Всі знають, що не можна, але всі роблять. Тому, я б сказав, що проблема «верховенства права» в Україні – це проблема виховання. Швидко вона не вирішиться, – вважає Сергій Данько.
В Європі найвищої цінністю є не держава, а саме людина як особистість, її свобода і рівноправність. Верховенство права в Німеччині – це не просто слова. Ще в післявоєнні роки після Другої світової об’єднана Європа вирішила обмежити свавільні дії державної влади щодо людини, встановила рівність усіх членів суспільства (в тому числі і посадових осіб) перед законом. В Загальній декларації прав людини, яка прийнята в 1948 році, є безпосереднє посилання на принцип верховенства права. Він міститься у Статуті Ради Європи (1949), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Права людини, гарантування її безпеки – є вищими принципами як німецького, так і загалом, європейського права.
Україна теж підписала Європейську конвенцію про захист прав людини і тим визнала пріоритет її положень над своїми національними. Але як кажуть, «обіцяти – ще не одружитися». Порівнюючи Україну та Німеччину, в поведінці людей багато що залежить від менталітету. Німці звикли, щоб все було за правилами, все було чітко, правильно. Так виховують з дитинства! – розповідає Сергій Данько.
«Історія, що мене вразила у Німеччині. Пару років тому жінку з міністерства спіймали на тому, що вона на державній службовій машині поїхала у відпустку: в Італію чи в Іспанію. Це потрапило в газети. Результат – її звільнили», – згадує Сергій Данько.
– В Україні на такі «дрібниці» у свавіллі держслужбовців ніхто не звертає увагу. А чи є в Німеччині українська звичка віддячити коробкою цукерок?
«Можна і треба дякувати. Але не подарунками. Цього не можна робити. В Аузбурзі недавно був випадок. Випускався клас. І скинулися по 5 чи 10 євро, купили вчителю подарунок, якусь дрібничку. Хтось кудись про це написав і жінку звільнили. Звільнили без права займати такі посади. Без права бути вчителем!» – ділиться Сергій Данько.
Алкоголь за кермом – дороге задоволення
Німеччина – це така країна, де не тільки за хабар можна в тюрму потрапити. Наприклад,систематично їздиш на трамваї безкоштовно – в тюрму на три місяці. Їздиш п’яним на велосипеді? Пару раз попався і на півроку до в’язниці. Закони жорсткі по всій Німеччині. Країна – федеративна, у кожної землі свої правила. Але Баварія особливо сувора в цьому плані, – підкреслює Сергій Данько. Його знайомий попався п’яним на велосипеді, їхав з бару. І перше, що зробили поліцейські, забрали права на автомобіль на рік з виплатою великого штрафу. Попався вдруге – суми штрафу вимірювалися тисячами євро. А втретє – сів на півроку до в’язниці. Права на машину відібрали. А їх повернення, за словами мого співрозмовника, вартує колосальних грошей. Скільки ДТП в Україні трапилося через п’яних водіїв, через нетверезих родичів депутатів чи прокурорів? Мало хто з них отримав справжнє покарання. Нажаль…
«Приклад Німеччини – показовий. Якщо у тебе є права ти повинен дотримуватися всіх правил дорожнього руху. Чи ти на машині, чи ти на велосипеді або пішки. За кожне порушення ти сплачуєш великі штрафи. Крім того, у тебе накопичується кількість пунктів в спеціальному реєстрі водійських правопорушень. Коли порушив всі пункти протягом року – забирають права на певний час», – розповідає Сергій Данько.
Велосипедисти на вулицях Німеччини
– Встежити за всіма порушниками, зрозуміло, держава не може. Напевно, дотриманню такого бездоганного порядку в Німеччині сприяє, як би це правильно сказати, «донос». Німці «стукають» один на одного?
«Ви застосували правильне слово. Зауважу, і тут важливе виховання. У нас в Україні заявити в поліцію – це «настукати», зробити людині погано. У Німеччині про порушення повідомляють одразу, не замислюючись. Чому вони так роблять? Тому що у них голова працює по-іншому. Якщо ти їдеш п’яний на велосипеді, ти піддаєш небезпеці не тільки себе, а й інших оточуючих. І якщо хтось побачить – терміново подзвонить в поліцію», – попереджає Сергій Данько.
– За що можуть настукати, крім як за порушення правил дорожнього руху?
– За несплату податків. Так в будь-яких сферах. Якщо хтось помітить порушення встановлених правил та законів – доповідають відразу.
– Хто є уособленням верховенства права в Німеччині?
– Поліція і суд. Журналістам довіряють теж. Якщо щось потрапляє в ЗМІ, як випадок з тією жінкою-міністром, держава повинна вживати термінових заходів. Тому що на наступних виборах партія, яка висунула її на цю посаду, втратить голоси.
– В Україні, на жаль, реформа правоохоронних органів пройшла, але поліцейському як і раніше не довіряють ..
– Ще раз наголошую: все в головах людей. Недовіра швидко не пропаде. У Німеччині люди знають, якщо звертаються в поліцію, їх не обдурять, захистять. Як написано в законах, так і буде. В Україні десятиліттями «напрацьовувалася» недовіра. Для перелому системи – потрібен час.
Європейські цінності – по-українськи
Доведено, в європейському суспільстві існує більше правил, ніж в Україні, але їх можна зрозуміти, прийняти і почати цінувати. На Майдані українці відстоювали «європейські цінності», розуміючи їх як нормальні умови життя. Дотримання законів, перед якими всі рівні. Згідно з якими всі учасники дорожнього руху не залежно від чину і марки автомобіля, дотримуються одних й тих правил. І за скоєний злочин садять всіх, а не тільки тих, у кого немає грошей на хабар. Згідно з якими ви платите податки, йдете у відпустку, хворієте і отримуєте пенсію на тих же підставах, що і генеральний прокурор, директор ринку, прибиральниця в вашому офісі, прем’єр-міністр. Щоб чиновники виконували свої функції, а не створювали всілякі перепони. Щоб престижну посаду отримував не знайомий директора, а той, хто насправді буде корисний для справи.
Ось чого так хотіли – і хочуть – українці. Люди вимагають порядку. Вони впевнені, що контроль стане порятунком від корупції і свавілля. І сподіваються на результативність реформи правоохоронної та судової систем. Але крім руйнування старих корупційних схем необхідно міняти власний світогляд, переосмислити свою роль у тих реформах, що відбуваються в Україні. І починати діяти. Невдовзі спрацює принцип доміно, коли положення однієї фігури впливає на решту.
“Успіх любої справи залежить від відповідальності кожного”, – впевнений Сергій Данько.
Наталія Агаркова
