З 1 січня нового року в Україні почали діяти нові правила збору сміття. Українці зобов’язані сортувати відходи. Тепер забороняється захоронення неперероблених побутових відходів.
Але це тільки перші кроки до цивілізованого поводження та управління відходами. Комплексну європейську систему поводження з відходами, включно з сортуванням, Україна має створити, повністю виконавши відповідні положення Угоди про асоціацію.
Що змінилося для українців знає Геннадій Дубов – керівник екотехнологічної компанії «Гранік». За його словами, відбулися ключові зміни. Тепер кожна громада, кожне ОСББ, кожен мешканець повинен відповісти для себе на питання, як сортувати сміття, в які контейнери та з якою вигодою для себе.
Нові правила запрацювали 1 січня запоріжці вийшли винести залишки святкового столу, а куди викидати, наприклад, відсортовані пляшки? Знову все в один контейнер?
На жаль, так. Закон прийнято, запрацював, але нічого не організовано. Ми для запоріжців надали пропозиції, запропонували контейнери. Багатьох ця тема цікавить і вони проявляють активний інтерес.
Немає єдиної європейської практики та технології, яка дозволяє зробити щось корисне зі змішаними відходами. Як в казці про «Попелюшку» – зла мачуха навмисне все змішала, дуже важко потім все розділити. Наша компанія тільки допомагає. А кожен українець повинен зробити все, аби відходи не змішувались.
Кожна квартира, кожен офіс, кожна організація може розділяти сміття самостійно. Не треба 9 відер: немає такої можливості та необхідності. Простіше всі відходи ділити на дві частини: ті, що підлягають переробленню (папір, пластикові пляшки, полімери, плівка тощо) і все інше, що зараз не можна переробити. Коли є таке розділення, ми встановлюємо два контейнери: один з низ зі змішаними відходами, як і раніше, ми вивозимо на полігон, і там відбувається захоронення. А ті відходи, які підлягають переробці, вивозимо окремою машиною на лінію сортування, де його пакують для доправлення на заводи. На такі вторинні ресурси є великий попит. В Україні таких заводів більше ніж ми можемо зібрати сировини.
Скільки зараз щодобово викидається сміття? І наскільки цей показник буде зменшено з початком сортування?
Світова практика говорить про те, що одна людина щодобово викидає кілограм відходів. В заможних країнах (Німеччина, Франція, Італія, Америка) за рахунок більших доходів люди купують багато полуфабрикатів. В них більше сміття. Запоріжжя та Україна в цілому дають один кілограм відходів на людину. Якщо нас умовно п’ятсот тисяч мешканців, Запоріжжі щодобово дає п’ятсот тонн відходів. Плюс\мінус. Це реальна цифра, яка відповідає дійсності. І це величезна кількість відходів. Сміттєві терикони зростають, а з ними виникають проблеми забруднення повітря, грунту, води, небезпечні пожежі. Вихід один – зменшувати кількість відходів. Яким чином? За нашими підрахунками, з початком сортування їх кількість падає на 30-50 %. І ці показники закладені європейськими нормативами, коли ми підписували Угоду про Асоціацію. Україна зобов’язалась зменшити кількість відходів!
Давайте докладніше про ці Директиви, які передбачені Угодою про Асоціацією. Що вже виконано і що ще треба зробити? До 1 листопада минулого року ми повинні були адаптувати наше українське законодавство до європейських стандартів щодо управління відходами. Але нічого з цього ми не виконали. А новий закон, який почав діяти з 1 січня, ніякого відношення до того не має…
Так. На жаль, ми відстаємо від прийняття відповідних рішень. Закон, про який ви кажете, був прийнятий в 2012 році. Його розробляли під проект «Чисте місто», згідно до якого у 10 найбільших містах України планували побудувати сміттєпереробні заводи. Вони не збудовані, хоча закон прийнятий. А зобов’язання України щодо управління відходами гальмуються. Необхідні законопроекти є у Верховні Раді, але вони не проголосовані, і не має єдиної думки, як бути далі. Є різні думки, йде боротьба кланів, які протягують вигідні для себе рішення. Але ті закони, які дозволять запрацювати справжньому сортуванню сміття та наблизять Україну до виконання зобов’язань, не прийнято.
За європейським законодавством «забруднювач платить». Чи не це є основною проблемою для прийняття відповідних законів? На прикладі Запоріжжя, у нас дуже багато забруднювачів, впевнена, вони не хочуть сплачувати ті великі кошті, які доведеться?
Я згоден, що принцип «забруднювач платить» справедливий. Він говорить про те, що всі підприємства, які випускають тару та упаковку, сплачуватимуть певний податок. Його буде включено у вартість товару. Ми, як споживачі, сплатимо цю суму. Вартість товару неодмінно збільшиться. І законопроекти не приймаються, бо йде боротьба за ці гроші. На кону близько 10 мільярдів гривень в рік. І йде боротьба за те, хто їх буде розподіляти. В Європі є різні приклади, як держави використовували ці кошти. Коли буде проголосовано відповідні закони, можна буде купувати та встановлювати додаткові контейнери, встановлювати лінії для сортування, проводити інформаційні кампанії і розповідати населенню навіщо це все та яка від того вигода. Зараз все зупинилось: вирішується, хто ділитиме той пиріг.
Чи є показові приклади для Україні, як інші країні – недавні члені ЄС виріши це питання, як вони виконали зобов’язання щодо управління відходами і як швидко?
Я вивчаю цю сферу давно. Завжди спостерігаю за найближчими сусідами. Країни дуже ефективно використовують кошти цього податку. Наприклад, Польща, Прибалтійські держави. Хоча нам краще брати приклад з Болгарії. Вона ближча нам за менталітетом. Там так само пережили проблеми з перекритим полігоном в Софії, як у нашому Львові. Але вони провели відповідні реформи, збудували правильну систему управління відходами, облаштували сучасні полігони, які не шкодять навколишньому середовищу. Крім того, болгари прийняли закон про розширену відповідальність виробника, в цю сферу прийшли кошти.
Давайте подивимось на Запоріжжя: чому ми не сортуємо сміття? У нас менталітет не такий, або народилися якісь не такі? Я вважаю, ми такі ж, як європейці. Будь-який українець за кілька днів відмінно сортуватиме сміття у Цюріху, Берліні чи інших містах Європи. Тому що там це роблять, щоб менше платити, а не тільки тому, що екологічно освідченні. Дорого платити за вивіз сміття, тому і дисципліновано сортують. Друге: вони це роблять тому, що хочуть заробити на вторинних ресурсах. І по-третє: вони виконують закон. А у нас в Україні просто не має системи.
В Литві, якщо ти викинув сміття у контейнер сусідського дому, сплати штраф 70 евро на перший раз, другий 400. Я думаю, це багатьох би навчило. В Запоріжжі є такі мешканці, які на машині за 100 тисяч доларів з селища Сонячне везуть своє сміття, щоб викинути в бак біля багатоповерхівки. Не хочуть платити за вивіз! Мені б було соромно. А для більшості це є нормальним викинути в чужий контейнер, не заключити угоду про вивіз сміття. В Європі законослухняні громадяни такого б не допустили.
Ще один важливий момент – турбота про навколишнє середовище. Всі чотири моменти дуже важливі: хтось турбується про гаманець, хтось боїться штрафів, комусь болить за природу.
Скільки коштуватиме в Запоріжжі вивіз жовтих смітників (з тим, що можна переробити)?
Вивіз жовтих контейнерів безкоштовно. Таким чином підприємства та ОСББ економлять. Це спрацює. Бо скільки ми не розповідаємо про забруднення світового океану, сміттєві острови – люди слабо реагують. А от власні гроші, власний карман – зацікавленість та результат одразу. В Запоріжжі є ОСББ, які платять 10 гривень з людини, в інших – 4 гривні з людини. Нам сплачує ОСББ, саме об’єднання збирає гроші з мешканців. Вартість залежить від того, хто як сортує. Чим менше відходів, тим менша вартість.
Як закриватимуться жовті контейнери? Зараз бомжі збирають все, що можна здати.
Ставлюся до того філософськи. Те, що не можна заборонити, треба очолити. Я нормально ставлюся до людей цієї категорії, серед них є громадяни, які через економічне становлення вимушені збирати вторинну сировину, щоб купити ліки чи продукти. Вони забирають і добре. Це як безоплатні співробітники. В світовій практиці є приклад, коли мер міста в Бразилії здобув всесвітню славу за те, що не став закривати контейнери, не ставив поліцейських з собаками. Навпаки, бомжам видав яскравий спецодяг та зручні візочки. Таким чином зробив зручнішим збирання вторинної сировини. Мешканцям пояснив, що цим людям не сплачується зарплатня, ніхто їх не годує, не сплачує соціальні виплати. Вони самі собі заробляють на хліб. Я так само ставлюся: заберуть вторинну сировину, то і добре… Більшість мешканців Запоріжжя соромиться піти в пункт здачі. Я сам такий, мені важко зібрати макулатуру та віднести її до пункту прийому. Тому я обережно складаю біля смітника. Хоча школярем я з задоволенням збирав газети, але ж була мотивація – читати цікаві книжки або кишенькові гроші.
Як приємно сортувати сміття, наприклад, в Німеччині ми неодноразово розповідали. Апарати для здачі скляних та пластикових пляшок прямо в магазинах. Їх вартість можна повернути тут же на касі, або включити в чек за продукти. Українці можуть розраховувати на такі ж комфортності в перспективі?
Це комфортна система, але зверніть увагу: коли ми купуємо в Німеччині пляшку води або іншу продукцію, ми сплачуємо залогову ціну. Такий досвід мали в Радянському Союзі. Зараз в Німеччині залогова ціна близько 30 центів і люди з задоволенням повертають пляшки. Це комфортна система, але дуже дорога. І гроші сплачуватимемо ми з вами – споживачі. Наскільки вона потрібна Запоріжжю та загалом Україні – дискусійне питання. Треба обговорювати!
Нові правила збору сміття стосуються тільки пересічних громадян? Що змінилося для підприємств. В нашому регіоні неодноразово з’являлась інформація щодо спалення відходів на підприємствах, прямо на майданчиках горів пластик від хімічних засобів. Сморід відчували по всьому районі. Хто контролюватиме такі порушення?
Новий закон має відношення на сам перед до місцевої влади. Вони несуть відповідальність за управління відходами, повинні збудувати цю систему та організувати безпечну утилізацію відходів. Яким чином – закон не регламентує. Не регламентують цього і європейські Директиви. Це рішення приймає місцева влада. Є різні технології утилізації сміття.
Закону України “Про відходи” (щодо імплементації вимог директив ЄС у сфері поводження з відходами) передбачає прийняття регіональних та місцевих планів поводження з відходами. Чи прийняті вони вже, чи може на стадії розробки? Можливо Вас запрошували як експерта?
Ми обговорювали ці питання. Але… На мій погляд, рішення зупиняє висока вартість?! Я був на екскурсії в місті-побратимі нашого Запоріжжя – Магдебурзі на заводі спалення сміття та взагалі вивчав систему поводження з відходами. Це німецьке місто менше за наш обласний центр, там живе 200 тисяч городян. А цей завод коштує 250 мільйонів евро (!) Прийняття однієї тони відходів від 70 до 150 евро за тону.
Всі ці міфи щодо того, як Швеція купує відходи – це не правда. Там збудовано багато сміттєспалювальних заводів, їм сплачують за те, що вони приймають ці відходи. Швеція – північна держава, там багато холодних днів. І в них є куди споживати те вироблене тепло. Для порівняння, в південні Італії там не має центрального опалення. Всі рішення вартісні і одразу позначаться на наших тарифах. І питання, на яке шукає відповідь запорізька влада: чи готові городяни сплачувати за сучасні технології утилізації відходів. Але зазначу: будь яке рішення утилізації сміття вимагає роздільного сортування.
Жоден завод у світі не може працювати на відходах, коли там везуть разом будівельне сміття, небезпечні в момент спалювання вінілхлоріди, які виділяють діоксіни, фурани, що викликають онкозахворювання. Тому не можна спалювати все разом. Наприклад, в Магдебурзі гілочки, листя окремо компостуються і робиться компост. Будівельне сміття окремо – з нього робиться щебінь. Окремо збираються одяг, пляшки, папір. Їх переробляють. Залишається невеличка частина, яка не підлягає переробці, тільки вони везуться на спалення. Якщо в Запоріжжі збудують такий завод, він не зможе працювати. Не організовано попередні умови.
Який тоді наш – запорізький варіант вирішення сміттєвої проблеми?
Ми повинні сортувати з вигодою для себе, аби платежі зменшувалися. В нас є цікавий досвід. За європейською програмою у нас в компанії працював експерт зі Швейцарії. Дуже поважна людина, професор, все життя пропрацював у сфері управління відходами. Він на цифрах пояснив: мешканець Швейцарії сплачує божевільні тарифи за поводження з відходами. Але коли порахував: органіку здав на переробку на компост, вторинну сировину зібрав, теж здав. А за те, що лишилося, сплачує менше ніж українці. Хоча зарплатня у нього 4 тисячі франків (франк дорожчий за евро). Тарифи у нас менші, але об’єми більші. За рахунок зменшення об’ємів добиваємось зменшення оплати. Це було велике здивування! Така ж ситуація з опаленням. Коли газ здорожчав ми почали утеплювати будинки, ставити вікна. Тому що дорого не економити! З відходами так само. Як тільки ми відчуємо, що це дорого. А це буде дорого! Ціна літра дизпалива вже 26 гривень. І тарифи будуть рости. У людей єдина можливість економити – сортувати відходи.
Яка передбачена відповідальність для порушників? І як їх виявляти?
Є екологічна інспекція – це державний орган. Є інспекція з благоустрою, яка підпорядкована міськвиконкому. В їх повноваженнях виявлення порушників та вплив на них. Я знаю, що інколи викликають національну поліцію, коли помічають машину, яка вивантажує відходи в невстановленому місці. Маленькі чи великі штрафі?! Я за те, щоб штрафи зросли в десятки разів. Щоб смітити в невстановленому місті було дорого, інакше – система не працюватиме. На прикладі Литви: якщо в лісосмузі спіймали машину, що викидає сміття – 1500 евро для приватної особи, для підприємства – 15 тисяч евро. Навчає раз і назавжди!
Чи є небезпека, що започаткована реформа залишиться на папері? На місцеву владу покладена відповідальність та зобов’язання забезпечувати поводження з певними відходами за новими принципами і вимогами. Але… інфраструктура відсутня, інформаційна компанія (як поводитись зі сміттям) відсутня, фінансова підтримка держави з регіонального впровадження цієї реформи теж відсутня…
Я вірю в людей. Вони не хочуть жити в місті, де некомфортно. Якщо ми нічого не змінимо, то і держави не буде. Спостерігаючи як змінюються під’їзди, прибудинкові території, вулиці – з’являється надія. Роздільне сортування сміття повинно бути в голові.
