«Звільненим з полону чиновники надали наші телефони і сказали: ось ці вам допоможуть з протезуванням» – запорізький волонтер.
Василь Мєзєнцов – натхненник та один з творців Радіо «Тризуб ФМ», яке працює на фронті, організатор об’єднання , що надає стоматологічну допомогу українським бійцям в зоні бойових дій, засновник БФ «Об’єднання волонтерів Запоріжжя» та керівник консультаційного хабу Громадської мережі «СВОЇ». Наш земляк, що робить неймовірне на волонтерських засадах.
– Як ви опинилися у волонтерській роботі?
– Ви йдете по вулиці, горить будинок. Що робить нормальна людина? Хапається за відро і йде гасити. Можна, звичайно, почати знімати це все на телефон і потім обговорювати: чому пожежники їхали 15 хвилин. Але від цього пожежа не згасне. Я звичайний громадянин, який взявся гасити пожежу на початку 2014го.
– А до 2014го чим займалися?
– Був зам. начальника 2-го вантажного району Запорізької річкового порту. А ще до цього мав бізнес, займався прокатом звукового обладнання та технічною організацією культурно-масових заходів. Але моя спеціальність – організація управління транспорту.
– Розкажіть, будь ласка, про пересувні стоматологічні кабінети, які ви організували на фронті. Скільки їх, як вони працюють? Взагалі з чого все почалося?
– Ми з хлопцями почали збирати по списку все, що було потрібно на фронті, а потім все це вилилося в певні проекти. І першим виник стоматологічний. Тому що хлопці почали просити ліки від зубного болю. І почали ми… як дурні… бігати збирати ліки, а потім зрозуміли, що не потрібно локалізувати біль, потрібно лікувати. Підвернувся англійський стоматологічний кабінет, який ми купили і поїхали в АТО. Роботи було так багато, що довелося розвиватися. І зараз у нас є одне стаціонарне стоматологічне відділення безпосередньо в «сірій зоні», та 8 пересувних кабінетів.
Нам подарували автівки, які ми переробили в стомат.кабінет, вклали ще десь 120 тис. (це не рахуючи стоматологічної установки), додали коштовне обладнання. Виглядає це просто: вантажівка, в якій всередині є стоматологічне обладнання, маленький, але повноцінний стомат. кабінет. Ми надаємо повний спектр послуг – і протезування, і хірургія. Навіть імпланти безкоштовно робимо. Маємо стоматологічні кабінети в військових госпіталях. А скоро в нас ще з’явиться високомобільний хірургічний кабінет з томографом та буде 3d принтер, який може намалювати зуб.
– Невже всі лікарі в проекті працюють безкоштовно? А дорогі матеріали – де їх берете? Де берете достатньо ентузіастів, які вам допомагають?
– Вже 4 роки в нас лікарі постійно працюють безкоштовно, приїжджають на тиждень зі своїми матеріалами, а деякі передають матеріали, або перекидають гроші, з-за кордону серйозну допомогу нам надають. Хоча тут виникає проблема: як передати полімери з Німеччини, маленьку коробку, яка може коштувати 15 тисяч євро? В нас є ротація… Та діє стоматологічне самоврядування… Спілкуємося, робимо виставки, експонуємо наші мобільні стоматології, робимо постійну презентацію. І кожен адекватний громадянин розуміє, навіщо потрібна його допомога, тож люди приєднуються. А зрештою ті, що приїжджають, відчувають вдячність бійців, відчувають потребу в собі, і для них це все теж перетворюється на такий «наркотик»: потреба безкорисливо працювати на благо інших, працювати на потреби фронту.
А пам’ятаєте полонених, яких звільнили з «ДНР» та ЛНР» під новий рік? Державні чиновники всім надали наші телефони і сказали: ось ці люди вам допоможуть з протезуванням. А пофотографувалися з колишніми в’язнями бойовиків всі… Зараз ми вже повну санацію всім колишнім військовополоненим зробили.
– А щодо місцевих мешканців на Донбасі, вони як до вас ставляться?
– Коли ми спочатку кинули коріння в Карлівці, перший тиждень стикалися з великим негативом. Нам місцеві селяни взагалі поламали трансформатор. Бо до них приїхали «бандерівці»… А зараз ставлення більш, ніж лояльне. Тому що із зубним болем просто йдуть до нас, а ми жодній людині ще не відмовили. Надаємо безкоштовну стоматологічну допомогу не лише бійцям, а і людям, які там проживають. Але тепер до нас місцеві приходять не тільки лікуватися, а й допомагати. Ми ще й з лікарнями: в м. Селідове, Красноармійськ, Новогродівка – дуже тісно працюємо.
– Як виникла ідея створення радіо «Тризуб»?
– Набридло слухати російську пропаганду, тому взяли і зробили. Отримали ліцензію, дозвіл. До речі, це дуже складно, бо в нас ніяк не позначена зона проведення бойових дій, тож ніяких пільг, послаблень не було… Спочатку просто крутили музику, яка передає емоції, які потрібні людям на фронті. Потім вирішили, що цього замало і почали виводити новини. Багато часу займає підготовка контенту. Щоб радіо людям хотілося слухати, треба постаратися. Треба багато часу на створення контенту. Тим більше, що всі наші працівники радіо ніякої зарплати за цю роботу не отримують, тільки самі вкладають. Є труднощі технічні, бюрократичні. Але це радіо не можна залишити, воно там дуже потрібно. Як тільки трапляються проблеми, перебої, негайно починають дзвонити бійці: «А що там з радіо?». Воно затребуване.
– Про що найбільше люблять слухати бійці? Які теми їх хвилюють, про що вони хочуть дізнаватися більше?
-Є рубрика «Живемо на війні». Є відгук на певних гостей студії – наприклад, відомих волонтерів. Є бажання знати про ситуацію, яка склалася в Україні. Бійцям цікаві відповіді на їхні запитання, яких за 4 роки з’являється все більше. І головні питання: що буде далі, і… А що, чорт забирай, відбувається.
– А якби вам поставили запитання: коли війна закінчиться?
– Ось його якраз і не задають фронтовики. Про це ніхто не питає.
– Чому?
– Тому що ніхто не дасть відповідь. Військові дії на сході юридично досі ніяк не позначені. Ось наприклад: чому німці не можуть торгувати з Росією, так як у них санкції, а ми торгуємо? Коли до мене приїжджає німецький депутат, та задає мені таке запитання, я не знаю, що мені відповісти. Я просто не маю відповіді на деякі запитання. Наприклад, для чого Президент приїжджав відкривати трасу Дніпро – Запоріжжя, відремонтовану за гроші платників податків? Я так само не розумію, для чого депутату Тані Чорновіл потрібно бути ставати командиром гаубичного розрахунку? Навряд чи її цікавить гаубиця. Ще й 152 калібру. Це якщо вона буде стріляти в 5 метрах і не підготується, її здує звуком.
– Тобто політика це тема, яка хвилює військових? До речі – вас слухають лише військові?
– Вже потихесеньку слухають і цивільні, місцеві також…
– Йшлося ще й про телебачення «Тризуб», яке мало б можливість вести трансляцію на окуповані території. Чи вдалося реалізувати цей проект?
– Ми вже 2 роки працюємо в Авдіївці на 32 каналі, транслюємо «Тризуб ТВ». Купили обладнання, відремонтували, підключили супутник, інтернет, і транслюємо новини з 5 українських каналів послідовно. Свій власний контент поки не робимо, бо нас лише 6 чоловік – тих, хто робить радіо.
– Давайте повернемось до Запоріжжя. В місті зараз гаряча тема – знищення парку в центрі. А ви ж на додачу ще й взялись за захист парку Яланського. Яка там наразі обстановка?
-Проблема триває ще з довоєнного періоду, коли партія регіонів похапала землю в центрі. І те, що зараз відбувається, це більше схоже на підготовку до перепродажу якомусь інвестору. Не схоже, щоб депутат, який зніс дерева, сам збирався будувати торговий центр. За інсайдерською інформацією, він не зможе там побудуватися, так як ще не віддав борги за вибори. Депутат провів підготовчу роботу, хоче за рахунок міста зробити комунікації і продати ділянку площею близько 6 га. Дозволів у нього немає на всю цю площу, але він намагається легалізувати діяльність. Ще 2008 року в Донецьку отримав якісь правовстановлюючі документи, але за законом не можна землі парку переводити під господарську забудову. І всеж-таки я думаю, що ситуація в суспільстві трохи змінилася. Грубо кажучи, «забити» на ухвалу суду, яка забороняла знищення 800 дерев, не вдасться. А поки поліція завела близько 30 карних справ на тих активістів, які зламали будівельний паркан. А ми продовжуємо вимагати відновлення парку за рахунок забудовника. І я впевнений: як тільки у нас вийде розпочати процес повернення парку, політики наввипередки побіжать до мікрофона.
-Навіщо вам знадобилася Громадська мережа «Свої»? Чому погодилися бути директором консультаційного центру Мережі і що це вам дає?
– Цим займаються мої друзі та партнери, з якими ми робимо спільні акції, що мають успіх – Валя Варава, Оксана Сухорукова… Варюся в проблемах волонтерів та громадських активістів і розумію, що їх треба якось вирішувати. Розумію, що ми, волонтери, не захищені юридично. А сенс об’єднання – він в відомій притчі про лозу, яку легко зламати. Лише разом ми – сила. Разом ми підвищуємо наші ККД. Разом нас не зламати.
А взагалі хочеться системних перетворень: ми молодці, що зробили ці стомат. кабінети, але було б правильно, якби не було там що роботи волонтерам. Тому приймаємо найактивнішу участь в реформі стоматології. Та змушуємо людей працювати за новим форматом.
– Про що ви мрієте?
– Прем’єр Арабських Еміратів сказав: «Завдання держави – допомогти реалізувати амбіції громадян». На жаль, поки що нам держава не допомагає, а навпаки. А я б хотів, щоб моя дитина виросла в нормальній державі. У мене недавно народилася дочка, і я мрію для неї про Україну, з якої не будуть їхати кращі лікарі. Це має бути країна з високим рівнем освіти, в якій буде верховенство права та працюючі закони.
Записала Тетяна Заровна.
