Софія Шишкіна – журналістка
Від початку карантину до сьогодні питання роботи культурної сфери в України гостро підіймають культурні працівники з усіх куточків країни. Так, концертам на відкритому повітрі бути, але ж скоро зима. І треба думати про концерти в залах. Та як це буде і в якому форматі ніхто не знає.
Артисти, зводячи кінці з кінцями, все таки випускають нові пісні та альбоми у такі скрутні часи. Це також стосується і запорізьких музикантів. Журналісти мали розмову про складнощі, з якими стикається музика під час карантину, та про нові пісні з фронтвумен запорізького гурту «LUNCHEE» Ганною Ланчевою.
Відомо, що сьогоденний склад гурту існує не з самого початку заснування. Розкажи про склад гурту на сьогодні.
«З найпершого складу лишились Сашко (гітарист Олександр Грищенко) і я. Власне, ми колись і створили гурт разом з нашим колишнім барабанщиком Миколою Руденко. Зараз при зустрічі Коля любить жартувати, що ми до самої смерті будемо йому винні за те, що він нас познайомив. І це правда. Артем (другий гітарист Артем Ледовський) приєднався вже пізніше. Після одного з концертів підійшов і сказав, що хоче бути другим гітаристом у нас. Потім ще багато разів склад змінювався, але саме ми втрьох граємо вже майже 2 роки і нам максимально комфортно зараз».
Гурт LUNCHEE було створено в жовтні 2015 року, і вже за три місяці команда зібрала на свій перший концерт 100 слухачів, більшість з яких досі лишаються вірними прихильниками «ланчевої» музики. В 2016 вийшов перший альбом гурту «Не альбом» та перший сингл «Фарбами» (тоді ще гурт мав назву LUNCH).
Як була утворена нинішня назва гурту «LUNCHEE»? Чому вирішили змінити назву з “LUNCH“?
«Це було минулої осені, коли ми починали все з нуля. Важкий період, але цікавий. LUNCH, як таких, вже не було, ми лишилися втрьох, і не дуже розуміли, що робити далі. Якось все сталося само собою: з’явилася нова назва, дещо нове звучання… Мені здається ми й самі змінилися як особистості. А потім з’явилася пісня “Київ” і я точно зрозуміла, що ми тепер LUNCHEE».
До речі, трек «Київ» високо оцінила відома українська блогерка Яніна Соколова в ефірі радіо «Аристократи».
У 2018 році склад колективу змінюється та команда переходить в акустичний формат виступів. При цьому, вони продовжують експериментувати з електронним звучанням. Результатом одного з таких експериментів став сингл «Королева», створений спільно із музичним продюсером Олександром Ількаєвим та записаний на студії Shining Music.
Після виходу синглу LUNCHEE видаляють EP «Не альбом» з усіх платформ, остаточно затверджують назву гурту LUNCHEE та починають нову історію.
Хто є автором ваших пісень?
«Сашко пише більшість музики, я пишу тексти. Іноді я можу принести вже готову пісню, але частіше просто кожен вносить щось своє в процесі написання, і тоді народжується наша спільна на трьох дитина. Писати пісні дуже легко, у нас їх лежить вже, мабуть, дві сотні – чекають свого часу. Важче потім показувати їх людям, тому що деякі занадто інтимні та особисті.
Справа у тому, де саме слухач почує пісню. Одна річ – співати пісню на концерті, коли люди бачать мене, відчувають мою енергію і точно розуміють, про що я співаю. А коли випускаєш сингл, такого сприйняття немає. Кожен сприймає пісню по-своєму, чує в ній щось своє. Я не кажу, що це погано, але саме через це ми любимо живі виступи і досі не випустили багато чого цікавого. Хоча, зараз, коли в нас забрали можливість виступати через карантин, мабуть, час переглянути наші настрої».
Ганно, ти в гурті з 2015 року? Наскільки змінилося життя за цей час?
«Світ змінюється постійно і за ці п’ять років багато чого сталося, в тому числі і у кожного з нас особисто. Моє життя з 2015-го дуже змінилося і через події в країні, і через якісь особисті переживання і, найбільше, звісно, через те, що я стала частиною команди LUNCHEE. Це велика відповідальність, але й величезне щастя для мене. Я стала більш вільною, не боюся говорити про речі, які колись викликали страх і нічого більше. Я звільнилася від кількох залежностей саме завдяки музиці і командній роботі. І в мене з’явилося двоє близьких людей, з якими нічого не страшно. Ми постійно надихаємо одне одного, і те, що ми троє зустрілися – це вже найкраща зміна в житті».
Щодо залежностей… Нещодавно гурт презентував сингл, який має цікаву назву «Тай-дай». Танцювальна мелодія в стилі 80-х на початку здається веселою, а почувши текст, розумієш, що пісня доволі глибока.
Пам’ятаєте як з‘явилася перша чернетка пісні “Тай дай”? Що надихнуло на написання пісні з такою глибокою підтемою?
«Спочатку була музика, потім поступово з’явився текст, але я все одно до кінця не розуміла, про що пишу. Потім вже з’ясувалося, що це не просто пісня про кохання (як більшість наших пісень), це пісня про велику любов до ближнього, який потребує допомоги. Хоча, звісно, це важко зрозуміти з першого прослуховування – вайб 80-х заводить в інший бік. Але тим цікавіше!
Тай-дай – кислотний принт, що асоціюється з наркотиками. В описі ми висловили подяку тим, хто рятує нас від залежностей: наркотиків, алкоголю чи будь-яких інших. Для мене це дуже особиста тема, оскільки я була залежною і не зриватися зараз – моя найбільша перемога. Це було складно в умовах карантинного режиму, в якому ми опинилися. Але “я звикла любити режим” (рядок із пісні – ред.) і мені вдається знаходити щастя в дрібницях, коли поруч потрібні люди. В пісні я назвала таких людей джедаями – добрими воїнами. Загалом “Тай-дай” про те, що все можна пережити, коли поруч є близька людина.»
Як довго ви шукали свій стиль у музиці та чим він, на вашу думку, унікальний?
«Унікальний своєю відсутністю. Ми граємо те, що хочеться, тому пісні не схожі одна на одну. Інколи це електро-блюз, іноді попса, інді або поп-рок. Матеріал народжується таким, яким виходить. І ми не підганяємо під формат ні себе, ні свої пісні.»
А ось mood-відео до пісні дуже легке та невимушене, що справді дисонує з самим матеріалом. До речі, знімали відео музиканти у нашій Кирилівці, що додає ще більшої атмосферності відеоряду.
Чому локацією зйомки відео обрали саме Кирилівку?
«Так сталося випадково. Ми взагалі не планували нічого знімати. Але коли поруч є море, луна-парк і професійна камера – все стається само собою. Ми чудово провели час разом. І взагалі я обожнюю Кирилівку. Це моє дитинство, там лишилося багато теплих спогадів. І хоч я там дуже рідко буваю, за першої ж нагоди завжди повертаюся до “мого” моря.»
Чи є творчі плани на найближчий час?
«Ми вже стільки разів на цьому обпікалися, що я вже боюся щось говорити вголос. То карантин, то хтось захворіє, то ще якась біда… Планів дуже багато, зокрема, мають вийти нові пісні, можливо, ще якесь відео. А ще 3 жовтня ми святкуватимемо 5-ту річницю гурту, то ж обов’язково вигадаємо щось цікаве.»
Навесні цього року «LUNCHEE» презентували акустичний концерт-виставу «Місто колишніх», яка з успіхом зустріли глядачі в рідному місті. Найбільшу любов завоювали пісні «Тук-тук» та «Мері». На жаль, карантин завадив гуртові провезти виставу країною, але сьогодні, адаптована під акустичний концерт, програма чекає на зустріч зі своїми слухачами.
Розкажіть про підготовку до вашого концерту-вистави “Місто колишніх”? Яка його головна думка та ідея?
«Підготовка триває, тому що зараз ми вирішили замінити деякі пісні та монологи. І ця вистава буде вже дещо відрізнятися від тої, яку ми готували навесні. Але всі декорації, костюми і концепція – це все лишається незмінним.
“Місто колишніх” – це 13 пісень-історій про те, як змінюється і відроджується людина, яку покинули. Всі ми колись переживали біль розлуки. Тому те, що відбувається на концерті, – близьке кожному. Між піснями я читаю вірші, монологи, розповідаю про власні переживання. Ми дуже сподіваємось, що нам вдасться знайти спосіб показати “Місто колишніх” не тільки в Запоріжжі, але й в інших містах, де на нас чекають. Навіть якщо доведеться проводити по 10 концертів, на які будуть пускати лише по 20 людей. Жартую, звісно, але це не карантин, а якась кара небесна для музикантів.»
Топ-5 порад музикантам, які зараз знаходяться на початку свого творчого шляху.
«- Лишатись собою, що б не диктувала мода, продюсери, та й взагалі, хто завгодно.
– Грати та співати душею, а вже потім руками або голосовими зв’язками. Можна мати діапазон в одну октаву, але при цьому розбивати серця голосом.
– Любити людей, які роблять музику разом з вами. Підтримувати в колективі стан взаємної любові та поваги. Це дуже важливо.
– Не звертати уваги на бездумну критику і менше читати коментарі.
– Та хто я така, врешті, щоб давати поради? Дайте хтось мені важливу пораду!»
