В останні декілька років індустрія ІТ в Україні асоціюється з чимось дуже успішним, для багатьох незрозумілим та безперечно перспективним. Якщо фахівець отримує гонорар, або заробітну плату (особливо, якщо це не в Києві) близько 2 тисяч доларів, то дуже ймовірно, що його діяльність пов’язана саме з Інформаційними технологіями. Це чи не єдина сфера, яка може м’яко та гнучко реагувати на погіршення економічної ситуації та інші коливання.
Пандемія Covid-19 багатьох змусила завмерти на місці, декого переглянути рід діяльності, когось прикрити бізнес, або скоротити штат. Що ж відбулося в Інформаційних технологіях? Судячи з вдало проведено «Ярмарку вакансій», який пройшов наприкінці лютого в Запоріжжі, IT-галузь вийшла з карантину сильною та не втратила своїх позицій. Бо як інакше пояснити сотні відкритих вакансій та боротьбу за кадри, яку продемонстрували під час заходу. Ярмарок у Запоріжжі проводила Асоціація програмної інженерії EASE.
Ми дещо розібралися в ситуації та трошки занурилися у світ IT-індустрії. Ми з’ясували, чому майже кожна IT-компанія має гостру потребу у фахівцях, пропонує високі гонорари в той час, як чимало людей не можуть знайти гідного місяця роботи. Ми отримали відповідь на запитання – що таке Дія City, і як працює ініціатива. Допоміг у цьому президент EASE, успішний бізнесмен – Владислав Савченко. Власне очолювана ним асоціація й провела у Запоріжжі ярмарок вакансій, підписала меморандум з ЗНУ та планує щомісяця проводити такі ж івенти в інших містах України.
Та спершу про загальну динаміку
З початком карантину, в кінці березня 2020 року IT-ринок праці трохи просів: у квітні роботодавці відкрили в півтора-два рази менше вакансій, ніж до кризи. Але вже в липні-серпні всі великі IT-компанії відновили активні найми. Щоб вийти на колишній рівень, ринку знадобилося всього три місяці, – розказали в асоціації EASE.
Попри пандемію, для IT-галузі цей період не є збитковим. Зарплати фахівців зросли приблизно на 10%. Збільшилася і кількість IT-компаній на українському ринку. Таку динаміку можна пояснити тим, що IT-сфера не зупиняла роботу в період карантину і змогла безболісно перевести співробітників на дистанційний формат. У середньому на ринку число віддалених вакансій зросла приблизно на третину.
Сьогодні ІТ-індустрія показує динаміку розвитку на 20-30%, а перспективу розвитку в понад 60%. Водночас практично кожна IT-компанія має брак кадрів. Звичайно, переважна більшість шукають розробників, тобто безпосередньо «айтівців», але є й потреба в проєктних та офіс-менеджерах, тестувальниках.
В Україні понад 250 тисяч осіб працюють в ІТ-індустрії, є потреба приблизно в такій же кількості фахівців. Наприклад компанія Powercode, власником та менеджером якої є наш співрозмовник, має відкритих понад 30 вакансій. Чому так? Пояснив Владислав Савченко.
Як визначається потреба, зараз спеціалісти компанії працюють понаднормово, чи хто виконує роботу тих фахівців, яких бракує?
Скажу максимально зрозуміло – проєктів вистачає для тих, хто вже працює в Інформаційних технологіях, але замовлень було б значно більше в кожної компанії, якби було достатньо фахівців. Іншими словами – попит є, бракує лише засобів реалізації, в нашому випадку – фахівців. Кожен старається, щоб його компанія розвивалася та прогресувала, з браком кадрів це робити складно, а тому всі надії на HR-відділи, які, що тільки не вигадують, щоб зменшити цей брак.
А в чому власне проблема, бракує навчальних закладів, чи не випускають готових фахівців?
Та тут велика кількість проблем. Ми спілкуємося з багатьма вишами й розуміємо — потрібно повністю переробляти систему освіти, підхід треба змінювати, як в державних та і в приватних закладах. Нам потрібно стимулювати швидше та глибше навчання, можливо варто скоротити до 3 років фундаментал, треба більше дуальної освіти. Хлопці та дівчата мають розуміти, що з тими знаннями їм доведеться робити після навчання, щоб отримати більше.
Наприклад, корпорація Google може винаймати в Україні фахівців з гонораром 10 тисяч доларів. Студент мусить усвідомлювати, якими вміннями має володіти, щоб претендувати на такі ставки. Зараз відбувається дуже цікава річ – віддалена робота, у зв’язку з карантином перемішала увесь ринок заробітних плат. Люди в Києві, Запоріжжі та навіть в якомусь віддаленому селі, де є інтернет, можуть заробляти однаково. А це означає, що є запит на децентралізацію навчальних закладів, які готують фахівців для ІТ. Зараз є величезний брак кадрів, якщо їх не постачати, то через 5-10 років галузь в Україні може загинути. Зараз бачимо великий перегрів, усі в пошуку ІТ-фахівців, ставки зростають дуже швидко. І в якийсь момент ми починаємо коштувати більше, ніж скажімо поляки. Об’єктивно, ми з поляками зараз коштуємо однаково, українських «айтівців» досвідчені компанії продають по 50-80 доларів на годину.
Здається зовсім нещодавно українські ІТ-компанії скаржилися, що їм дістаються лише залишки від того, що вже розібрали в європейських країнах та США. Це змінилося?
Може це було дуже давно, але зараз в ІТ-сегменті працює близько 250 тисяч спеціалістів в Україні, це доволі великий ринок. Якщо помножити на середні цифри по надходженнях в Україні, то досить великі суми вийдуть, про якісь залишки зараз взагалі не йдеться.
Правда в тому, нас цінують, як технологічну країну, в нас є круті фахівці, круті інженери, які вирішують різні болі підприємств чи приватних осіб. Тому попит є великий, через це компанії починають підвищувати заробітні плати, якісь компанії не можуть з ними конкурувати, бо мають давніх клієнтів, які звикли платити скажімо 20 доларів за годину, як це було кілька років тому. Просити в них більше не завжди виходить, бо ж клієнт може почати шукати партнерів в тих країнах, де цінники такі ж, або нижчі ніж в Україні.
Два роки тому ми зустрічалися з контрагентами з Італії, наші цінники для них виявилися дуже дорогими, вони вирішили шукати дешевших варіантів. У США «айтівців» вже продають в середньому по 150-200 доларів за годину, українцям до цього ще далеко, прагнути є куди. В Україні середній показник – 30 доларів на годину. Але є певна стагнація, через велику кількість замовлень, деякі компанії відмовляють, або ж починають завищувати вартість, інші не можуть собі це дозволити, а відповідно – змагатися. Зараз бачимо цікаву тенденцію – великі компанії, щоб зростати викупають менші, бо наймати до себе це довго і менш вигідно.
Загалом, велика кількість проблем і потрібно вже зараз працювати фундаментально з освітою та майбутніми фахівцями, щоб втримати й розвинути галузь. Дуже рідко можна знайти готового фахівця, як правило компанії беруть на роботу людину, яка має лише базові знання, але має велике бажання розвиватися. З огляду на це, сильні компанії створюють невеличкі навчальні заклади, найперше – щоб підготувати фахівців для себе. У когось вони комерційні, в інших ні, по-різному.
Компанія Powercode, скажімо, створила власну академію, до речі в Запоріжжі, щоб готувати саме таких фахівців, за які в майбутньому IT-компанії будуть боротися. Готуємо кадри вже 3 роки. Я вважаю, тільки тим, хто розуміє роботу індустрії зсередини, вдається зростити цінні кадри.
У ВНЗ не розуміють роботу IT індустрії зсередини? Де в такому разі взялися ті люди, що розвивають ринок в Україні зараз?
Сфера ІТ в Україні – це відносно нова галузь, яка вимагає, у тому числі, підготовки самих викладачів. Якщо викладач є класним фахівцем, то в нього немає аж ніякої мотивації працювати в університеті скажімо за 10 тисяч гривень. Йому нічого не заважає піти в практику й заробляти 3 тисячі доларів. Згодні? Власне так усі й роблять.
Знаю немало історій, коли викладач пройшов перекваліфікацію чи підвищив її, а через рік-другий пішов у практику, а виш залишився з тією ж проблемою – відсутністю фахівця. Окрім цього, сама навчальна програма має постійно змінюватися, в залежності від динаміки розвитку самої галузі, яка, варто сказати, розвивається щодня.
Стосовно того звідки в Україні класні IT-фахівці. Це відстрочений ефект запущеного маховика, ще при Радянському союзі була крута математична школа. І зараз в деяких вишах є крутий математичний фундаментал. Але якість падає, бо викладачам вже 70+,80 років. Математика — окей, логіка – це сталі науки, вони залишаються на трендовому рівні. Але ж передові науки, які напряму вчать програмуванню нічого нового підлітку не відкривають, а мали б.
Першими фахівцями в Інформаційних технологіях в Україні стали колишні конструктори, в компанії Powercode теж такі є.
Скажімо людина, яка багато років пропрацювала конструктором трансформаторів, в неї класні математичні та логічні знання. Але його профільна галузь занепадає, тож він вирішив бути в тренді й перекваліфікувався в ІТ-спеціаліста. Думаю таких історій доволі багато і саме такі люди стали першими українськими «айтівцями».
З ким Україна сьогодні конкурує в ІТ-сфері? Це країни Східної Європи?
Це Індія. Тут є кілька аспектів. Загалом в Україні більш професійні ІТ-фахівці та дорожчі також. Але в Індії населення, скільки там – мільярд? Вони, по-перше, беруть кількістю, чого ми собі не можемо дозволити, по-друге, працює сама статистика – з у великій громаді класних фахівців більше, у меншій – менше. Вони готові працювали за менші гонорари, бо рівень їхнього добробуту загалом нижчий, тож беруться за все. Якби в нас було ІТ-спеціалістів більше, то українці загалом могли б отримувати більше замовлень, була б стабільність, певна послідовність та зростання. Натомість зараз кожен грає за тими правилами, по яких зручно, щоб жити, розвиватися і працювати.
Розкажіть про державну ініціативу Дія City, які перспективи для розвитку IT вона може дати?
Гарна ініціатива, дає можливість заповнити брак кадрів, пошукавши їх у тому числі за кордоном. Наприклад, в Білорусі. Також Дія City дасть можливість ІТ-компаніям працювати в легальному полі, закордонним у тому числі. Розробники програми обіцяють, що ініціатива надасть спеціальну модель оподаткування для ІТ-компаній, гнучкі умови працевлаштування та окремий порядок взаємодії з державними органами контролю. Паралельна ініціатива, яку зараз провели у владі, – це релокація 5000 тисяч фахівців на ринок України. Теоретично ми можемо спробувати пошукати фахівців в Білорусі, Польщі, Індії.
Але ж ми розуміємо, поки що працювати в Україні, щоб не в збиток, вміють тільки українці.
До речі білоруси, після виборів, протестів та репресій вони почали стежити за ситуацією в Україні, придивляючись, у тому числі до ринку Інформаційних технологій. Чи побільшало фахівців з Білорусі?
Та не особливо це помітно. Вони, ймовірніше за все не розуміють, як, та за якими правилами тут грати, бо прозорих та чітких умов тут дійсно немає. У Білорусі є свій “Парк високих технологій”, їм зрозумілі всі правила, і це працює. У нас трішки складніше. Тут окрім компанії треба мати ще ФОП на кожного фахівця, щоб не платити, як сервісний бізнес 50% податку. Білоруси ймовірно приходять, їм тут подобається, багато суто ментально для них є близьким, але як працювати тут мало хто розуміє, а явно вираженого стимулу зануритися немає.
Асоціація EASE, президентом якої ви є, підписала меморандум про співпрацю з Національним університетом в Запоріжжі. Які наміри згідно з меморандумом?
До асоціації EASE входить понад 100 ІТ-компаній, понад 10 власне із Запоріжжя. Меморандум підписали з закладом, який готує фахівців для сфери IT. Очікуємо, що він поліпшить комунікацію між попитом (компаніями) та тими, хто готує пропозицію, в даному випадку ЗНУ. Заклад буде щільно комунікувати з асоціацією й відповідно буде в курсі всіх пропозицій та тенденцій на ринку. Також у вишу буде змога направляти студентів на практику та стажування до компаній, що входять до асоціації. З’явиться така собі практична складова навчального процесу і це мало б позитивно вплинути на підготовку кадрів. Окрім цього, асоціація разом з вишами планує працювати над покращенням системи освіти для майбутніх «айтівців».
Спілкувалася Мирослава Балабан
