Новоспечений Порядок акредитації журналістів, який у лютому затвердила міська рада Запоріжжя, суперечить закону!
У цьому переконаний адвокат Олександр Пеньков, який проаналізував для Regionnews відповідне рішення ради.
Очевидно, після скандалів з перешкоджанням роботі журналістів з боку міської влади, що є злочином, остання вирішила вперше за всю історію свого існування створити правила акредитації.
Тож рішенням № 82 від 24.02.2021 р. Запорізька міська рада затвердила відповідний порядок.
Відверто кажучи, перша спроба виявилася невдалою.
Чи, можливо, такий і був задум.
По-перше, автори Порядку, як, в принципі, і більшість авторів аналогічних порядків по Україні, забувають одну важливу деталь.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про інформацію» акредитація існує для створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності.
Це означає, що акредитація потрібна для налагодження тісних контактів з журналістами та ЗМІ: оперативного повідомлення їх про заходи, уточнення інформації, запрошення, узгодження позицій… допомоги у підключенні до комунальної розетки, щоб зарядити телефон, зрештою.
Про це свідчить той факт, що згадана вище стаття закону чітко встановлює, що відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.
Це означає, що для того, щоб потрапити на сесію, журналісту не треба акредитовуватися, але й, наприклад, проекти рішень та інші матеріали він у такому разі може не отримати перед початком засідання, бо їх просто для нього оперативно не роздрукують.
Але в Україні поняття «акредитації» постійно намагаються застосовувати з метою всіляких обмежень для журналістів.
Хто-небудь бачив, щоб апарат міської ради перед пленарним засіданням роздавав журналістам матеріали?
Зате вся Україна бачила злочинні дії місцевої влади по відношенню до запорізьких журналістів, коли їх майже рік не пускали на роботу.
Перше, на що слід звернути увагу, що порядок акредитації повністю встановлений згаданим вище законом і в органів місцевого самоврядування немає необхідності його дублювати, а також немає повноважень змінювати.
Виключення становлять випадки, коли:
– місцева влада хоче спростити акредитацію;
– певний захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів.
В другому випадку можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті до проведення заходу.
Другою цікавою рисою документа є те, що він стосується тільки пленарних засідань сесій.
Тобто на засідання постійних депутатських комісій, а також засідання виконкому та інших робочих органів акредитація не поширюється.
Слушно.
Але здається, що це певне «недопрацювання» розробників Порядку.
Звісно, можливо, з часом відповідний порядок буде прийнятий і для виконавчих органів ради.
А поки що для всіх журналістів на всі заходи, крім пленарних засідань, вхід вільний.
Порядок містить також щонайменше одне дискримінаційне та кілька сумнівних положень.
А саме: п. 9 встановлює, що «перебування в сесійній залі на третьому поверсі Запорізької міської ради під час проведення пленарного засідання Запорізької міської ради з метою забезпечення прямої відеотрансляції пленарного засідання Запорізької міської ради дозволяється тільки відеооператорам телеканалів, які забезпечують офіційне висвітлення діяльності Запорізької міської ради в порядку та на умовах визначених Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».
Схоже, що логіка цього пункту полягала в тому, щоб допускати на третій поверх сесійної зали лише відеооператорів, і лише тих телеканалів, які фінансуються з бюджету для цілей висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.
Але автори Порядку забули, що відповідно до абзацу 2 ст. 5 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» якщо договір не укладено, то «редакція недержавного засобу масової інформації має право самостійно, відповідно до законодавства України, висвітлювати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визначаючи у своєму статуті джерела фінансування витрат на це висвітлення».
Тому будь-яке обмеження щодо одних ЗМІ у порівнянні з іншими є дискримінацією журналістів.
Між іншим, Закон України «Про інформацію» неодноразово підкреслює засадничий принцип рівності журналістів:
– основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (ч. 1 ст. 3);
– держава гарантує всім суб’єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації (ч. 1 ст. 7);
– усі дії, пов’язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації (ч. 1 ст. 26).
Очевидно, що наведений пункт Порядку суперечить закону.
Сумнівним є положення пункту 10 Порядку про те, що «для забезпечення рівного та справедливого доступу засобів масової інформації до пленарних засідань Запорізької міської ради допускається акредитація не більше однієї особи від одного засобу масової інформації (за винятком випадків, коли засіб масової інформації подає також документи на акредитацію одного фотокореспондента або одного відеооператора).
З одного боку, раціональна складова в цьому пункті є, але набагато правильніше було би не обмежувати акредитацію, а встановити норму присутності, як це ефективно застосовується, наприклад, у виборчому законодавстві щодо присутності ЗМІ у приміщенні для голосування.
Це пов’язано з тим, що журналісти протягом тривалих по часу заходів повинні мати можливість змінювати один одного, проте самі вибирати з-поміж колег порядок та черговість присутності.
Також неоднозначним є положення пункту 6 Порядку, згідно з яким «чергова акредитація журналістів засобів масової інформації здійснюється управлінням внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради перед кожним пленарним засіданням Запорізької міської ради в кількості осіб у відповідності до кількості місць на балконі сесійної зали міської ради з дотриманням санітарних та епідеміологічних норм та правил, правил пожежної безпеки».
В цілому мета зрозуміла, але порядок обчислення та наслідки закінчення місць не розкриваються.
Тож це може означати, що коли кількість акредитованих журналістів досягне певного умовного числа, вигаданого начальником управління внутрішньої політики, її достроково припинять.
Тому варто було би тимчасово на час карантину встановити зрозумілий і справедливий алгоритм черговості допуску акредитованих журналістів, скажімо, перші 20 чи 30.
Наостанок, трошки про документи, які засвідчують професійну належність журналіста (про них йдеться у пункті 12 Порядку).
У випадку зі ЗМІ все зрозуміло.
А от що робити, коли журналіст є фрилансером?
Справа в тому, що жодний нормативно-правовий акт не визначає документи, якими підтверджується статус журналіста.
Єдиним положенням, яке не дуже вдало розриває це питання, є примітка до ст. 3451 Кримінального кодексу України, згідно з якою статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
В цій примітці нічого не відноситься до фрилансерів.
Навіть документ, виданий професійною чи творчою спілкою журналістів, по-перше, лише підтверджує членство у професійній громадській організації, по-друге, у журналіста немає обов’язку вступати до лав творчих спілок.
Тому до нормативного врегулювання цієї прогалини дуже часто журналісти самі вигадують собі різні посвідчення, іноді фіктивні.
Втім питання лишається відкритим.
Але найголовнішим відкритим питання залишається порядок дій посадових осіб, якщо пленарне засідання захоче відвідати журналіст без акредитації.
Порядок з міркувань обережності щодо цього питання мовчить, адже закон прямо забороняє не пускати журналістів на публічні заходи без акредитації.
Але всі розуміють, що мета прийнятого Порядку саме така, інакше незрозуміло, навіщо дублювати те, що давно написано законодавцем.
Місцева влада розраховує на необізнаність чи боязкість журналістів.
Тому щоб уникнути свавілля, варто роздрукувати статтю 26 Закону України «Про інформацію» і в разі недопуску на сесію викликати поліцію.
Спеціально для Regionnews адвокат Олександр Пеньков.
