Кінські Роздори – це одне із сіл Запорізької області, яке у 2015 році вирішило спробувати свої сили у проекті від ПРООН та ЄС «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Після двох успішних мікропроектів, кооператив села впевнено йде за третім, який безумовно допоможе їм у розвитку.
Невеличке село у 3000 мешканців
Село Кінські Роздори відоме не тільки у Запорізькій області, але і в усій Україні. Село було засновано у 1771 році та має багату історію. Кінські Роздори можна з упевненістю назвати великим поселенням, бо мешкає тут більше 3000 людей.
Найвідомішою архітектурною та історичною пам’яткою Кінських Роздорів вважають Свято-Преображенську церкву, яку побудували ще у 1796 році. Однак у 1898 році після безжальної пожежі церкву вирішили знести та побудувати нову вже із каменю, а не із не такого вогнетривкого та міцного матеріалу дерева. Зараз ця пам’ятка привертає чимало туристів.
Однак у Кінських Роздорах є ще одна цікавинка. Це люди, які вирішили, що треба своїми зусиллями будувати краще, нове майбутнє, ставати незалежними та долучатися до нових світових тенденцій. Так, у 2015 році, коли Кінські Роздори почали об’єднуватися у нову громаду, мешканці взяли приклад з села Чапаївка, які вже стали на шлях євроінтеграції, та вирішили також взяти участь у проектах ПРООН та ЄС. Завдяки координатору у Запорізькій області Геннадію Устімову, було створено СОК «Злагода-2015» та почалася робота над мікропроектами «Місцевого розвитку, орієнтованого на громаду» від ПРООН та ЄС . Цей проект спрямований на покращення умов проживання людей у сільській та міській місцевості. МРГ виділяє кошти та допомагає людям закупити техніку, яка у подальшому допоможе їм стати на ноги, стати незалежними.
Перший мікропроект
Одразу треба сказати, що СОК – це сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Кооператив неприбуткова організація, яка складається із людей, що після членських внесків, мають право користуватися придбаною технікою. СОК «Злагода-2015» налічує близько 40 членів.
Найперше, що вирішив придбати кооператив, був прес ударно-механічний для виробництва паливних брикетів. Таке рішення не дивне, бо паливні брикети це не тільки економія, однак і новий спосіб утилізації сміття, яке залишається після косовиці, сильних дощів та всіляких інших природніх явищ.
Паливні брикети – це повністю екологічний вид біопалива, яке може використовуватися як у промислових, так і побутових цілях. Основна сировина для виробництва – деревина (хвойні та листяні породи), торф, солома, лушпиння соняшника.
– Паливні брикети дуже вигідні. Зараз в Україні тонна вугілля коштує 3,5-4 тисячі гривень, а паливні брикети – 1,5 тисячі. Що стосується викиду енергії, то паливний брикет із лушпиння соняшника можна впевнено зрівняти з вугілля. Якщо вугілля дає 1 КДж, то паливний брикет – 0,8. Звичайно є невелика різниця у тепловіддачі, однак яка величезна різниця у вартості, – розповідає голова кооперативу Володимир Порохня.
Також члени кооперативу, щоб збирати біоматеріал для брикетів та прибирати поля, вирішили придбати граблі ворошилки, косарку роторну, прес підбирач, відвал тракторний, дискову борону та подрібнювач біомаси. Вся ця сільськогосподарська техніка значно облегшила життя кооперативу.
Другим, однак не менш важливим станком, який придбав кооператив став екструдер.
Екструдер – це спеціальне обладнання для вироблення корму худобі з різноманітно зерна: пшениця, овес, ячмінь та інше.
– Якщо говорити про екструдоване зерно, то воно набагато легше засвоюється організмом тварини. Свині та корови є практично у всіх, тому годувати екструдером дуже зручно. Приніс мішок зерна, заплатив за електроенергію, та забрав додому півтора мішка екструдера, – зазначає голова кооперативу.
Екструдоване зерно засвоюється набагато легше тому, що під час екструзії під дією високого тиску та температури руйнується молекулярна структура зерна, а саме крохмаль. Він розщеплюється до більш простих, легкозасвоюваних вуглеводів. Наприклад, кукурудзяна крупа. Людина в сирому вигляді не може їсти цю крупу, а ось кукурудзяні палички, які і є результатом екструзії, їсть з легкістю.
Цікаво, що такий корм особливо корисний для молодих тварин, травна система яких ще не зовсім розвинена. Тобто травна система ще не має всіх ферментів щоб перетравити корм. Однак екструдер перетравлюється і засвоюється набагато краще. У порівнянні з простим неекструдованим зерном, яке засвоюється на 30%, екструдер засвоюється на всі 80%.
Перший мікропроект коштував 771 500 гривен, з яких 617 000 – це гроші від МРГ, 77 250 – гроші СОК, та 77 250 – допомога з місцевого бюджету.
Другий мікропроект
Другий мікропроект дозволив кооперативу зайнятись виробництвом макаронів та круп. Чому саме макарони?
– Людям у селі дають на паї борошно та олію. Однак людина і, навіть, ціла сім’я не з’їсть стільки борошна, скільки її видають, тому виготовляти з неї макарони, які довго зберігаються, набагато вигідніше, – відповідає Володимир Порохня. – Крім того, макарони зараз коштують від 20 до 30 гривень, а то і більше, у нас же виходить 10 гривень кілограм.
Макаронний цех складається із макаронного пресу та великої сушильної шафи. До речі, у цій шафі можна сушити не тільки макарони, але і різноманітні трави, які місцеві мешканці вирощують чи збирають у полях.
Кооператив не сидить на місці і експериментує. З додаванням до простого борошна буряка, трав, яєць, вони виходять не тільки смачнішими, однак і різнобарвними.
– У нас в селі живе дві сім’ї, які живуть тільки за рахунок природних ресурсів. Тому, коли ми сказали, що можна придбати макаронний прес, вони зраділи, бо тепер повністю знають із чого ті макарони виробляються, – додає голова кооперативу.
Ще одне дуже корисне обладнання – це крупорушка та сепаратор зерна. Крупорушка – машина з очищення та переробки зерна в крупу. Сепаратор – це обладнання, яке калібрує зерно за питомою вагою, тобто розподіляє на декілька сортів.
Також за рахунок другого мікропроекту був придбаний зашивач мішків та пакувальник півавтомат, що допомагає фасувати вже готові макарони та крупи у зручні поліетиленові пакети.
Другий мікропроект коштував 470 400 гривен, з яких МРГ виділило – 247 400 гривен, СОК зібрав 25 000, місцева влада додала 98 000 та ПРООН виділив 97 720 гривень.
Плани на майбутнє
Зараз кооператив хоче реалізувати третій і останній мікропроект за допомогою ПРООН та ЄС. На цей раз вони вирішили придбати обладнання для виробництва консервів.
– Свиней, наприклад, держать усі, а свіжого м’яса не так вже багато треба. Засолив сало, заморозив декілька кілограмів м’яса і все. Однак консерви можна зберігати рік-два. Крім того, у нас дуже багато ставків та Бердянськ недалеко. Зараз рибалки бичок возять, продають. Можна купувати та теж робити консерви. Так, влітку зварив картоплі, відкрив рибні консерви і добре, – зазначає Володимир Порохня.
Позитивні та негативні моменти
Відразу хочеться сказати, що негативних моментів знайти неможливо, тому що їх немає зовсім. А от позитивних багато.
Перше – це паливні брикети. Повністю натуральне біопаливо, яке не тільки набагато вигідніше, однак і допомагає набагато продуктивніше позбавлятися сміття. Раніше його також можна було палити та у такий спосіб прогрівати приміщення. Однак паливні брикети має значно кращу тепловіддачу та можуть зрівнятися з вугіллям, як основним паливом для таких сіл як Кінські Роздори. Також треба зазначити, що газ зараз дуже дорогий, тому багато людей переходять на пічне опалення, а брикети допомагають ще більше зекономити та не нанести шкоди навколишньому середовищу.
Друге – це екструдер. Він набагато легше засвоюється тваринами. У порівнянні з простим зерном, екструдер засвоюється на 50% краще.
Третій позитивний момент для членів кооперативу – це макаронний це та цех з виробництва крупи. Ні для кого не секрет, що макарони та крупа – це одні із основних компонентів у раціоні середньостатистичної людини. Тепер мешканці села Кінські Роздори зможуть самостійно забезпечувати себе цією необхідною для повноцінного життя їжею.
Що стосується планів на майбутнє, то вони більше ніж просто відмінні. Виробництво консервів дозволить забезпечити себе їжею не на один, а на декілька років.
СОК звичайно не прибуткова організація, однак члени кооперативу можуть самостійно реалізувати продукцію, яку виробили за допомогою обладнання. Макарони, крупа, консерви, екструдер – це товари, які можуть користуватися попитом серед мешканців сусідніх сіл.
Проект «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» справді допомагає селам ставати на ноги, відкриває для них нові можливості, нові альтернативні способи опалення будівель, допомагає місцевому економічному розвитку, відновленню екології та покращує рівень життя в цілому.
Катерина ШЕВЧЕНКО
