На центральній площі у Запоріжжі попрощалися з загиблим бійцем Георгієм Саралідзе
В районі Донецького аеропорту, два дні тому загинув сміливий та мужній боєць з Грузії Георгій Саралідзе , позичний – “Гюрза-2”. Він був нашим земляком, адже протягом останніх років проживав у Запоріжжі. Тут залишилася його кохана дружина. У Запоріжжя бійця знали багато людей, побратими захоплювалися його сміливістю та часто цитували, звичайні запоріжці завдячували йому своїм спокоєм та безпекою.
Грузинський полковник у відставці, доброволець, боєць ЗСУ, військовий розвідник… Заради захисту України у складі ЗСУ позбувся військових звань та став старшим солдатом. Він говорив: “Ми боремося зі спільним ворогом, а тому мусимо об’єднати свої зусилля”. Він був готовим віддати своє життя аби це допомогло та наблизило перемогу. Колоритний грузинський військовий та відважний боєць часто привертав увагу журналістів, йому завжди було що сказати.
“Хлопці, це не тільки ваша Україна, вона також і наша, ми будемо захищати її скільки вистачить сил. Брати-грузини готові стояти з вами пліч-о-пліч, бо у нас спільний ворог” – у зверненні до української влади сказав Георгій Саралідзе.
Проти “руського міру” Георгій Сарралідзе боровся усе свідоме життя, пройшов три війни, четверта – забрала його життя. Для грузинського добровольця українська війна розпочалася з лав батальйону “Азов” та “Правого сектору”, пізніше перейшов до ЗСУ. Отримав чотири поранення.
В день загибелі, біля Донецького аеропорту, боєць виконував розвіднецьке завдання. Група потрапила під обстріл, ворожа куля влучила грузину в груди.
На площі Героїв Майдану бійця провели в останню дорогу. Побратими, волонтери, члени грузинської діаспори, рідні… Сліз не стримував ніхто, сьогодні вони були на очах звичайних запоріжців та мужніх воїнів. Гора квітів та багато тих, хто хотів сказати промову, потпрощатися, згадати спільні зустрічі. Для багатьох він був наставником і прикладом.
Гімн України та “Пливе кача…”, українські прапори та грузинські, прощання двома мовами та сум двох народів. Поховали бійця на Миколаївському кладовищі, що неподалік Бабурки.
Спи спокійно Гюрза! Слава Героям!
