Іноземна компанія БІІР Проперті, яка є дочірньою установою датської компанії, наразі її представники в Україні змушені боротися за законно придбану нерухомість. Об’єкт придбали під офісні приміщення з метою створення нових робочих місць. Будівля старого готелю була придбана за 400 тисяч євро, але вже через місяць після укладення відповідної угоди, об’єкт опинився у центрі судових скандалів.
Передісторія цієї будівлі виглядає наступним чином: колись її в іпотеку придбала компанія «Мегас Строй», власником якої є Валентин Скобленко. Він відомий в Одесі не лише своєю підприємницькою діяльністю, але про це нижче. Так, раніше він був депутатом Одеської міської ради від Партії регіонів. Окрім цього, потім він балотувався до міського «парламенту» у списках партії відомого українцям Сергія Ківалова.
У 2010 році компанія «Мегас Строй» перестала виплачувати власні кредитні зобов’язання по іпотечному договору. Боргові зобов’язання у зв’язку з цим декілька разів передавались з рук у руки. В результаті остання компанія, в чиїх руках опинились боргові зобов’язання фірми Скобленка, стала «Прайм Одеса». Саме вона прийняла рішення про виставлення майна на продаж. Формально дане право забезпечувалось тим фактом, що об’єкт є заставним майном в рамках угоди іпотеки. Нагадаємо, виплати по іпотеці колишній власник «Мегас Строй» припинив ще 6 років тому.
«БІІР Проперті» це споріднена компанія групи компаній БІІР. Так, у м. Одеса з 2014 року працює компанія «БІІР Украна», яка проектує різні комплектуючі для альтернативної енергетики. Власне те, що зараз так актуально для України. Наразі штат лише «БІІР Україна» складає більше 100 працівників, усі вони є офіційно працевлаштованими. Варто зазначити, що український ринок привабив іноземців кваліфікованими спеціалістами у сфері інженерії та розвитком напрямку альтернативної енергетики.
Відповідно, після того, як недоброчесному кредитору було згідно вимог законодавства повідомлено про необхідність усунути порушення – сплатити борг бо у протилежному випадку буде накладене стягнення на заставне майно тим самим надано можливість реструктурувати борг чи хоча б проявити якусь ініціативу по вирішенню проблеми, через три місяці мовчання останнього, нерухомість придбала «БІІР Проперті». Новий власник почав розробку проекту по реконструкції будівлі, вартість якої повинна була скласти 7 мільйонів доларів.
«Пробудження» неплатника та «сліпа» Феміда
Лише після того, як у приміщення з’явився не лише новий власник, а й потенційно доволі привабливий для міста інвестор, старий вирішив активно заявити про свої права та амбіції на нерухомість. При чому всі дії звелись до намагань через судові органи повернути «свою», як він вважає власність. Хоча de-facto об’єкт ніколи не був його власністю, хоча б тому, що не був знятий з кредитної застави. Гроші за іпотеку не були виплачені.
Феміда проявила всю свою «сліпоту», адже в рамках кримінальної та господарської справ було накладено три арешти на майно законного власника. Це фактично зв’язало йому руки, тепер він не може оформити оренду на земельну ділянку, узгодити проект та врешті приступити до реконструкції. Варто зазначити, що наразі споруда перебуває у критичному стані, ділянка сильно засмічена, а будинок стоїть без вікон.
При цьому накладені арешти були незаконними, що потім підтвердила апеляція у суді.
Сліпота Феміди і правоохоронців полягає в тому, що наразі дії останніх вказують не на мету встановити істину, а більше на банальне блокування будь-якого розвитку об’єкту нерухомості. Підтвердженням є те, що кримінальне провадження тягнеться довгий час як «фактове». Правоохоронці явно не поспішають визначати винних – нікому не було оголошено про підозру, та і слідство в цілому не поспішає викликати фігурантів та свідків справ
Окрім цього, доволі дивно взагалі виглядає сам факт відкриття провадження за статтею шахрайство. Якщо керуватися законом, то шахрайські дії передбачають користування довірою або таємне відчуження майна у законного власника. Позичальника повідомляли про наслідки його невиплати кредиту, тому складу злочину, який полягає у таємності, говорити по факту можна лише умовно. Імовірно, саме тому наразі слідство не просувається по лінії розслідування, бо інакше справу доведеться доволі швидко закрити.
Господарський процес у судах
Якщо казати про процес у господарській справі, то основним предметом його розгляду є окремі пункти договору іпотеки. Ними наразі колишній власник намагається довести свої права на об’єкт нерухомості. В більшості своїй – це питання технічного характеру: в момент передавання боргових зобов’язань були допущені окремі неточності. У будь-якому разі, ці обставини аж ніяк не стосуються нового власника, який зараз є співвідповідачем у рамках справи.
«Сліпа» Феміда проявила себе і в цьому процесі, адже під час винесення рішення суду першої інстанції, яке зобов’язує повернути будівлю у власність кредитора-неплатника, були допущені суттєві порушення. Зокрема, рішення суду зобов’язує повернути об’єкт попередньому власнику, але в документі не вказаний механізм такого повернення. Тобто, навіть якщо уявити, що у численних передачах боргових зобов’язань були допущені помилки, рішення ніяким чином не захищає нинішнього власника. Його фактично позбавляють власності, і не дають гарантій на отримання компенсації за виплачену при покупці нерухомості суму.
Відповідно, інвестор може отримати рішення, яке позбавить його прав на будинок, але не дасть законних підстав для компенсації власних витрат у півмільйона доларів. Безумовно, така перспектива не є прийнятною, тому процес зайшов у стадію апеляції.
Апеляція під іменем Ківалова?
Наразі рішення суду першої інстанції оскаржується нинішнім власником будівлі. Засідання суду мало відбутись 6 листопада, але уповноважена суддя відправилась на підвищення кваліфікації до Києва. До складу трійки суддів залучена інша суддя, і їй надано місяць на вивчення всіх матеріалів. У зв’язку з цим, засідання перенесли на 7 грудня.
Варто зазначити, що новою суддею, яка далі розглядатиме справу стала Марина Мишкіна. Вона є колишньою дружиною проректора Юридичної академії, Почесним ректором якої є Сергій Ківалов. Про зв’язок пана Скобленка із Ківаловим ми вже згадували раніше. В Україні схема по заміні суддів доволі популярна – це класична технологія по затягуванню справи та по введенню «своїх» у склад суддівської колегії. Відповідно, чи буде Феміда об’єктивною до позиції однієї зі сторін – питання риторичне.
Наостанок – риторичні історичні питання
В Україні після третьої річниці Революції Гідності з’являються реальні інвестори. Вони згодні залучати кваліфікованих українців до справ, при цьому гарантуючи їм більше ніж середній заробіток, а бюджету дозволяють розвиватись за рахунок сплачених податків. Так, податківці Одеси визнали компанію «БІІР Україна» платником податків року. Але на шляху до нормального розвитку стають посадовці в амплуа правоохоронців, суддів та представників класичної парадигми старої влади Януковича-Ківалова.
Чи захоче потім іноземний інвестор вкладатись в економіку України, стикаючись сьогодні з подібними корупційними та законодавчо маразматичними схемами?
Чи готові іноземні інвестори чекати ще «надцять» років на реформу суддів та правоохоронних органів?
Чому досі законослухняний власник не може реалізувати власний проект, бо колись кимось були допущені правові помилки, та чи має кожен інвестор вивчати десятилітню історію кожного лоту, виставленого на продаж? При цьому, витрачаючи власні кошти не на розвиток власної справи та інвестиції у інфраструктуру міст? І чи має кожен інвестор у власному штаті мати сотні юристів, які мають захистити їх як від недолугості вітчизняного законодавства, так і від тих недолугих компаній, які не дотримуються навіть взятих на себе кредиторських зобов’язань?
При тому, що на економічних форумах регулярно виступають інвестори, які вірять в розвиток України та готові інвестувати в її розвиток. Певно, саме недолугість законодавства та прояви подібних «схем» є тим аспектом, який буде суттєво гальмувати входження іноземних інвестицій в Україну.
Відповідно, саме від нас, українців, та від посадових осіб будь-якого рівня буде залежати, чи прийдуть в Україну кошти. Сьогоднішній процес каже про те, що інвестиційний клімат досі страждає від старих схем. Чи зможемо ми це змінити – головне питання для розвитку постмайданного суспільства. Та власне від цього буде залежати відповідь на головне питання – чи є Україна Європою?
