Місцевий журналіст “вляпався” у неприємну історію і попереджає запорізців про шахраїв, які замаскувалиися під лікарів.
Останнім часом ми все частіше чуємо від людей про шахрайські дії, найчастіше це ситуації пов’язані з анонімними дзвінками, залякуванням чи хитрощами від імені банківських установ. Сьогоднішня історія інша, але її мусить знати суспільство, бо мова йде не стільки про гроші, як про власне здоров’я. Важко уявити чим могла б закінчитияся ця історія, якби хлопці все ж повелися і почали вживати запропоновані їм препарати. І не виключено, що такі люди вже є і вони досі вірять чудо-панацеї. Зрештою, в ситуації уже будуть розбиратися правоохоронні органи, автор історії написав заяву і розказав про шахраїів.
Запорізький журналіст Сергій Лебідь кілька днів тому потрапив у дуже неприємну ситуацію, а тому вирішив поділитися з суспільством власною історією, задля застереження. Далі, допис з журналістка з його сторінки:
Про шахрайство! Десь минулого місяця я потрапив до «медицинського центра». Не питайте як і чому я туди пішов. Вже на підході до нього я насторожився, бо не було ні вивіски, ні знаків, ні реклами, нічого! Людина, яка мене туди вела, завернула у двори і ми підійшли до будинку 47/7 по вул. Незалежної України. Людина підійшла до домофона. Знову ж, ніякого навіть натяку на те, що тут є якась установа. Я починаю сильно очковати, але людина, яка мене туди веде, дуже впевнена у власних діях, що і мені додало трішки впевненості.
На тому кінці домофона відповідають, людина представляється, нас пропускають. Спускаємося у напівпідвальне приміщення, на чорних дверях написаний номер квартири (86, здається). НІЯКОЇ, БЛІН, ВИВІСКИ НЕМАЄ! Ми заходимо, в мене вже трусяться руки, бо я розумію, що вляпався в якусь фігню. В середині цей «медцентр» – звичайна квартира. Нас ведуть до однієї кімнати, там стоять декілька дешевих столів, за якими працює «адміністрація». Сидимо, чекаємо. Я розглядаю кімнату і бачу шафи забиті усілякими банками із пігулками невідомих марок, всюди розвішані реклами якихось препаратів, у кутку лежать журнали «Ліза здоров’я».
На мене дивляться дві жінки і один чоловік, який мені нагадував священника через дивний воріт його сорочки. Я сикую, в мене тремтять руки. Я намагаюся зрозуміти чи агресивні ці люди чи ні. І намагаюся спланувати план відступу. Очима я посилаю сигнали своєму супутнику типу «Куди ти мене, блять, привів?». Він нічого не розуміє.
Одна адміністраторка кличе у дальню кімнату. Вдвох із супутником проходимо. Там ще одна жінка, а перед нею апарат. Першим проходить «обслідування» мій супутник – він скидає чоботи і протягує всі 4 кінцівки лікарці. Вона дістає причеплений до апарату дротом металевий патик. Тим патиком вона доторкається до кісточок на руках і каже щось типу, – «артеріальний тиск у вас нормальний». Я дивуюся як це вона зрозуміла щось про тиск, доторкнувшись палицею до шкіри. Далі «лікарка» тією ж палкою і тим же методом «обстежує» стан кровоносної системи, системи травлення, перевіряє на герпес, рак і ще шось.
Я знаходжуся у повному ах…, такої маячні я у житті не бачив. І, блять, усі сидять із такими серйозними пиками нібито все нормально. Дивлюся як називається той чудо-апарат, він називається «селектор медикаментозний», гуглю і ах… ще більше. Далі інформація із сайту:
Медикаментозный СЕЛЕКТОР позволяет:
– осуществлять дистанционное воздействие и оценивать эффективность подбираемого препарата в соответствии с принципами классической гомеопатии
– осуществлять перенос лекарственных свойств препаратов. Перезапись информации может производиться на различные носители (воду, спирт, физраствор, гомеопатическую крупку и т.д.);
– осуществлять перенос на большие объемы жидких носителей (вода, физраствор).Тепер нормальною українською – цей апарат зберігає у собі данні про тисячі препаратів. Не самі препарати, а саме ДАННІ про них. І коли ти ним «діагностуєш» людину, то він якось розуміє які препарати і в яких пропорціях тобі потрібні і ЗАПИСУЄ ДАННІ ЦИХ ПРЕПАРАТІВ НА ВОДУ АБО НА ПІГУЛКИ.
Коротше, цей апарат «виявив», які елементи потрібні моєму супутнику і «лікарка» дістала із шухляди якусь баночку, відсипала у пакетик немаркірованих пігулок і протягнула супутнику. Я схопив супутника, сказав йому вдягатися і ми вибігли звідти.
Наступного дня я написав заяву у Вознесенівський відділок поліції. Долю розслідування ще не знаю.
Висновок: частіше цікавтеся життям своїх знайомих, бо ніхто не застрахований від попадання у халепу. Ніколи не вимикайте критичне мислення – це ваша найсильніша зброя у цьому світі. Не будьте байдужі, розповідайте про такі випадки, щоб менше людей попадалося і пишіть заяви у поліцію, щоб затримувати шахраїв.
Сподіваємо, правоохоронні органи розберуться у цій ситуації і якщо дії будуть визнані шахрайськими, людей покарають. Зі свого боку – ми раді, що люди розповідають свої історії, а ми можемо і мусимо про них писати та застерігати сусіпільство.
