Розробка одного з найбільш суперечливих в новітній історії України інфраструктурних починань – проекту Канівської Гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС), була розпочата ще у середині 80-х років ХХ століття. За час, який сплинув, проект був розроблений і були проведені підготовчі роботи – на Трахтемирівському півострові у Канівському районі Черкаської області було викопане нижнє водосховище, знятий родючий шар землі на місці верхнього водосховища, прокладені дороги та елементи ліній електропередач, зведена їдальня для робітників. Зараз більша частина інфраструктури вже зруйнувалася, а нижня водойма ГАЕС була підтоплена підземними водами та перетворилася на озеро.
Однак, починаючи з середини 2000-х років, проект Канівської ГАЕС знов почав розроблятись, а ПАТ «Укргідроенерго» звернулося до міжнародних банків фінансових організацій за фінансуванням для проекту. «Укргідроенерго» вважає, що введення ГАЕС у експлуатацію потрібне для балансування денних і нічних коливань у споживанні електроенергії, регулювання навантаження в Об’єднаній енергосистемі України, тощо.
Але проти проекту Канівської ГАЕС виступає досить чисельна група активістів, які вказують на велику кількість геологічних, екологічних та соціально-культурних ризиків, які, як вони вважають, «Укргідроенерго» не бере до уваги.
Журналіст Юрій Білінський на тему Канівської ГАЕС поговорив з Юрієм Янюком, одним із адміністраторів фейсбук-групи “Бучак – зупинимо катастрофу” (Бучак – село на Трахтемирівському півострові, на території якого розташований проект Канівської ГАЕС і яке, завдяки мальовничості місцини, послужило знімальним майданчиком для фільмів Олександра Довженка, Юрія Іллєнка, Андрія Тарковського та багатьох інших режисерів). Юрій Янюк народився в цій місцевості, його батьки проживають там і досі.
Розкажіть про історію проекту Канісвької ГАЕС.
Юрій Янюк: Цей проект був зупинений у 1986 р. після Чорнобильської аварії, коли відмовились від побудови Чигиринської АЕС. Канівська ГАЕС була покликана балансувати саме Чигиринську АЕС – вночі закачувати воду в верхній резервуар, а в пікові моменти, вранці і ввечері, спускати воду і вирівнювати напругу в мережі. І виникає питання – а що ж балансувати зараз в цих лісах? Канів не є великим споживачем електроенергії, великих промислових підприємств поруч немає, Канівська ГЕС виконує таку саму балансуючу функцію. Проект був піднятий з архівних полиць у 2011 р. зацікавленими людьми в енергетичному секторі, які не провели будь-яких консультацій із населенням чи фахівцями. Були надані довідки про можливість проекту з різних міністерств, хоча зараз деякі фахівці вже відмовлюються від своїх слів, визнають що їх змусили підписувати довідки. А зараз до цієї мотивації додалось те, що через Угоду про асоціацію з ЄС Україна повинна збільшити частку відновлюваних джерел електроенергії.
Які загрози несе цей проект?
Юрій Янюк: Я за родом своєї професійної діяльності займаюсь ризик-менеджментом і перестрахуванням, знаходжу на міжнародному ринку капітал для покриття ризиків, зокрема, великих інфраструктурних проектів. Отже я можу оцінити цей проект з усіх боків. Цей проект небезпечний, зокрема, в плані геології. Директор інституту геології НАН України академік Гожик дав свій висновок, що у даній місцевості, яка називається Канівські гори, залягання порід йде не горизонтальними пластами, а під гострим кутом і іноді вертикально. Внаслідок цього постійно відбуваються зсуви грунту і реалізація там великих інфраструктурних проектів неможлива.
Я знаю про це особисто – мої баба і прабаба були переселенцями з того району, там північніше під Бучаком було поселення Едем (пан був поляк і назвав Едемом)., був монастир. У 18 ст. люди одного ранку прокинулися і монастир і пів села пішли під землю внаслідок руху породи. Люди пересунулися південніше і заснували село Селище над Дніпром. Мені розказували мої родичі, які ще живі, що у 20 ст. біля гори Трюханка половина гори обвалилась до Дніпра і там були такі провалля, що глибини не було видно. Коли йдуть дощі, там постійно йдуть розмивання грунту. Коли зробили Канівську ГЕС, вода підійшла ближче, ерозія ярів почала зростати і вода вже підбирається до сіл Григорівка, Пшеничники, Іванків, Студенець, Бобриця. Все це відбувається і без будівництва ГАЕС. Якщо буде збудована гребля ГАЕС, через яку щодня будуть викачуватись і закачуватись мільйони кубів води, буде постійна вібрація, і порода, яка знаходиться під резервуаром, буде розхитуватись ще більше. В Америці був випадок з гідроакумулюючим проектом Taum Sauk pumped storage plant, який знаходиться в горах. Там відбувся прорив греблі, причиною чого, очевидно, була вібрація і, як наслідок, ослаблення опори резервуара, хоч там ГАЕС стоїть на стійкій, кристалічній породі. Затопило великі площі, був нанесений великий збиток. Але у тому випадку річка була проточна і вода швидко пішла за течією. Тут же – не проточна річка, а Канівське море. Тобто, якщо відбудеться прорив, вода ударить у низький лівий берег, який буде затоплений разом із багатьма селами мінімум на 20 км., що призведе до численних людських жертв. Крім того, у 12 км. знаходиться Канівська ГЕС, яка була побудована в 1967 р. і де гребля може не витримати такого удару. Отже, може змити місто Канів, це 30 тис. населення.
Як за наявності таких загроз можна взагалі говорити про подібний проект у такому місці?
Юрій Янюк: В Україні для погодження проекту відповідно до законодавчих норм дослідження таких можливих наслідків і моделювання такої ситуації не передбачені. Отже такі дослідження ніхто не замовляє.
Але коли будують, наприклад, міст, проводять дослідження, щоби переконатись, що він не впаде. Чому у цьому випадку держава не вимагає таких досліджень?
Юрій Янюк: Коли розробляють міст, залучаються різні організації. А Укргідроенерго являється монополістом у цьому питанні – вони самі собі замовники, проектувальники і виконавці. І відповідно вони зацікавлені в тому, щоб цей проект відбувся.
Які ще ризики у цього проекту?
Юрій Янюк: Є висновок Інституту біології АН України, що напроти Канівської ГАЕС на лівому березі є заповідна зона, Зміїні острови, де гніздяться рідкісні види птахів. Цей висновок говорить, що функціонування такої споруди несе загрозу червонокнижним рослинам і тваринам, буде згубний вплив на біогеоценози в цьому регіоні.
Тобто іронія в тому, що ця зелена енергетика насправді буде вбивати природу.
Юрій Янюк: Так. Крім того, в результаті вибуху на Чорнобильській АЕС в Дніпро пішли радіоактивні матеріали, які осіли, зокрема, в Канівському морі. Коли ГАЕС набиратиме і випускатиме воду, донні осади, які зараз прикриті мулом, будуть підніматися нагору. Ці застереження вивчала датська компанія Danish Energy Management & Esbensen на замовлення Європейського інвестиційного банку. Висновки компанії не підтвердили і не відкинули такий ризик, тому що ця компанія провела тільки консультативно-оглядовий аналіз, вони не робили замірів, не проводили буріння, аналіз донних порід. Для справжнього дослідження потрібен замовник і фінансування.
Чому ті, хто збирається фінансувати проект, не замовляють такі дослідження?
Юрій Янюк: Я зібрав матеріали про ризики і соціальний спротив проекту, і ми направили їх потенційним фінансистам проекту – ЄБРР, ЄІБ, Світовому банку і німецькому банку KfW. Я спілкувався зі Світовим Банком багато разів, банки KfW і ЄІБ сказали, що рішення не прийнято і поки що говорити немає про що. Минулого року на початку травня я був на щорічному зібранні ЄБРР і виступав перед Радою Директорів із доповіддю як представник громадськості. Вони були дуже стурбовані цими ризиками і повідомили, що до проекту, який подало Укргідроенерго, Комітет з ризиків ЄБРР написали понад 50 сторінок зауважень. Тобто проект вони вважають дуже непрорахованим і таким, що не відповідає їх внутрішній політиці і європейським директивам стосовно впливу на навколишнє середовище. Але, з іншого боку, ЄБРР зацікавлений в цьому великому проекті, тому що вони зацікавлені виділяти великі кошти для України. І якщо Укргідроенерго змінить свій проект так, щоб нівелювати ці ризики, то ЄБРР був би не проти його фінансувати.
А як можна нівелювати ці ризики? Вони ж не змінять дно Канівського моря – радіонукліди там як були, так і залишаться, геологія там теж не зміниться.
Юрій Янюк: Можливо, головне нівелювати щось не в реальності, а на папері. Але просто так цей проект проштовхнути вже не вийде. Ні Укргідроенерго, ні Уряд, ні банки не чекали такого спротиву. Ми підключили всесвітню організацію захисту тварин WWF і групу Central and Eastern Europe Bankwatch, яка контролює, щоби банки враховували інтереси громадськості і екології.
Яким може бути вплив проекту на історико-культурну спадщину цієї місцевості?
Юрій Янюк: Банки на це питання раніше не звертали увагу, але в цьому році до мене прийшов лист від ЄБРР, що цього року вони додають новий критерій «історико-культурна спадщина» до оцінки проектів. Територія проекту – це частина Трахтемирівського півострова, там знаходився козацький монастир, джерело Рожена криниця – пам’ятник державного значення природно-заповідного фонду України, що охороняється законом (доба Київської Русі). В районі Трахтемирова було село Зарубинці, звідки пішла Зарубинецька культура, до цього часу на території знаходять дуже багато артефактів. Тобто є автентичні місця, які збереглися в пам’яті місцевого населення і зафіксовані історичними довідками. В цій місцевості базується літній табір природничого і історичного факультетів Університету Шевченка.
Чи досягає успіху кампанія спротиву цьому проекту?
Юрій Янюк: Наш успіх у тому, що зараз вже розвінчаний міф про те, що цей проект неминучий. Укргідроенерго по телебаченню, в газетах, на зустрічах з людьми говорили про те, що фінансування уже виділене і будівництво йде повним ходом. Коли одне із ЗМІ опублікувало статтю (http://nikorupciji.org/2017/05/11/ebrr-ne-finansuvatyme-budivnytstvo-kanivskoji-haes/), спираючись на мою інформацію про зауваження ЄБРР на понад 50 сторінках, про те, що усі чотири міжнародні банки повідомили, що рішення про фінансування проекту не приймалося, це було дуже великим ударом по планах Укргідроенерго. Керівництво ЄБРР в Україні обурилося стосовно того, що це начебто інсайдерська інформація банків, і просило усіх журналістів прибирати цей матеріал з інтернет-ресурсів. Була гонитва за тим матеріалом для того, щоб його ніхто ніде не поширював. Але ми сказали, що це була офіційна подія і офіційні повідомлення банків, ніякого грифу таємно там не було.
У якому стані проект знаходиться зараз?
Юрій Янюк: Укргідроенерго проводило переговори з китайською організацією з будівництва такого типу споруд. Sinohydro Corporation Ltd – це підрядна організація і вона не може здійснювати фінансування. Правда, є ризик, що проект буде профінансований в рамках угоди про Великий китайський шлях між Україною, Китаєм і Євросоюзом, в якій є енергетична складова. Але хто цей проект буде фінансувати, чи Експортне кредитне агентство Китаю, чи якийсь китайський банк, такої інформації поки що немає. Поки що є підписаний меморандум між Міністерством енергетики і Китаєм про співпрацю, але про фінансування конкретних проектів у його рамках я поки що не знаю. Є така думка, що європейські банки, щоб не порушувати свої внутрішні директиви і директиви ЄС стосовно екології, можуть завести фінансування на якусь китайську “прокладку”, яка і профінансує цей проект в Україні. Буквально на днях стало відомо про переговори з China Power International Development Limited. А це вже серйозний виклик, оскільки ця організація є дочірньою компанією державної енергетичної інвестиційної корпорації – State Power Investment Corporation Limited.
Що треба робити, щоб цього не сталося?
Юрій Янюк: Ширше доносити до громадськості інформацію про ризики проекту. Але складність у тому, що цей проект записаний у Державну програму з розвитку енергетики і видалити його звідти буде важко.
Але ж уряд міг би прийняти якісь рішення, що унеможливлять проект, наприклад об’явити цей регіон заповідником.
Юрій Янюк: Коли у 2016 році було голосування цього проекту на засіданні Уряду, енергетики пролобіювали його і Кабінет Міністрів його схвалив, хоча Міністр екології був проти. Народні депутати Віктор Кривенко (Народний Рух України) і Мустафа Найєм (БПП) підписували запити щодо проекту, але різні міністерства давали відписки, що у 2013 році були отримані всі дозвільні документи і відповідно підстав для перегляду проекту немає. На Трахтемирівському півостріві виділений парк, був указ президентів Ющенка та Порошенка про його розширення південніше Канева аж до річки Рось. Але в зв’язку з тим, що там були землі зацікавлених високопосадовців, ці питання зупинялися на місцевому рівні і до цього часу проект Національного парку Трахтемирів так і не реалізований. Поки що добре те, що на проект нема фінансування. І якби ми свого часу не підняли це все на рівень міжнародних фінансових організацій, то кошти були б вже виділені і проект би вже реалізовувався. Тому нам потрібно доносити правду про ризики проекту до фінансових організацій і до тих самих китайців.
Тоді треба звертатись до кандидатів у президенти і депутати, щоби вони хоча б ставили це питання під час передвиборчої кампанії і обіцяли цей проект зупинити, якщо прийдуть до влади.
Юрій Янюк: На жаль, ні для народу, ні, відповідно, для політиків в Україні це питання зараз не таке важливе. Люди зараз в Україні займаються виживанням, а політики – переважно корупцією, і у найближчі роки суспільна увага до таких питань по-справжньому не дійде. На жаль навіть ЗМІ часто не висвітлюють цю тему об’єктивно. Зараз треба доносити звичайному українцеві, що саме він – носій влади, і що наше мовчання дає можливість руйнувати довкілля і по-хижацьки багатіти чиновникам усіх рівнів. Треба доносити інформацію стосовно ризиків проекту Канівської ГАЕС до населення цього району. Раніше в районі були надії на те, що проект дасть багато робочих місць. Але ініціативна група роз’яснила багатьом людям ризики проекту і той факт, що багато робочих місць для них там не створиться, бо там будуть здебільшого роботи для інших кваліфікацій. Тепер, за моїми спостереженнями, ставлення до проекту у районі переважно негативне. Але думку населення потрібно враховувати.
Юрій Білінський – Новий Шлях
