Відбулися вибори Президента України. Переміг Володимир Зеленський із результатом 73,22%, Петро Порошенко набрав 25,45%. Передвиборча кампанія запам’ятається українцям як дуже неоднозначна та занадто емоційна. Журналіст “RegionNews” поспілкувався із доктором філософських наук, професором ЗДМУ Віталієм Жадьком, щоб розібратися у ментальності українців та стереотипах.
Згідно з підсумками виборів президента переміг Володимир Зеленський із результатом більш ніж 73 відсотки. Чому такий високий результат?
Я вважаю, що таке «шоу» перемагає тому що наші люди використовують свій вільний час для переглядання телепрограм, зокрема гумористичних і сатиричних, іроничних. Полюбляючи, передусім, ті передачі, в яких критикується влада. Не завжди вона критикується справедливо. Тут треба зазначити, що на свідомість українців діє ще царський період Росії та радянський, коли в людей формувалася патерналістська система, коли все залежить не від людини, а від керівника. І тому, завжди, коли треба поставити комусь претензії, тут діє «русский вопрос- кто виноват?». Тобто хтось, а не ми. У цих виборах проявилася несистемність. Зеленський не очікував такого результату, і він фактично був не готовий до цього. Це були вибори, як продовження шоу. Я не думаю, що спеціально готували таку програму.
Поясніть детальніше, у чому суть “русского вопроса”?
«Русский вопрос»- народ-підлеглий, з рабською психологією, він справді не є суб’єктом відповідальності. «Якщо ми не вирішуємо певних питань в суспільстві, то, ясна річ, винні ті, хто при владі». Людина приречена свободу вибору, але вона боїться відповідальності. І тому в Європі люди сприймають цю відповідальність, тому що там був еволюційний шлях розвитку. Наша проблема в тому, щоб не допустити зловживання владою тими, кого ми обрали.
Чи справді критика влади від Зеленського у «Вечірньому кварталі» сприяла зростанню його електорального рейтингу?
Звичайно, сприяла. Тут знову ж таки в українців спрацював «русский вопрос». Для українців тисячолітня історія існування народу як суб’єкта культури не підтверджувалась існуванням і створенням своєї держави. І тому критика влади це завжди було таким підсвідомим явищем, критика чужої влади. А коли зараз в нас є своя влада- це дуже невеликий період з часу отримання незалежності для становлення так званого державницького устрою. Його наразі немає. І от якраз гасла Порошенка були: «Не втратимо країну!». Я думаю пересічний люд просто над цим не міркує- він думає, що воно так і буде, так і залишиться без будь-яких зусиль. Але так воно не буде, тому що в Росії мислення імперське, середньовічне фактично.
Чи зможе Зеленський створити для себе підтримку у Верховній Раді?
Це буде дуже важко. Це втрачений для розвитку рік , адже фракція у Тимошенко Ю. всього 20 депутатів , хтось ще підтримає , але до необхідного мінімуму у 226 голосів дуже дуже далеко. У В. Зеленського її взагалі немає. Звичайно , хтось підтримає , але сумнівно , щоб підтримала таж “Батьківщина”, бо Юля образи за її порівняння з прокислим борщем не пробачить .
Зараз у світі “трендом” сере політиків є популізм. Чи вдавалися до нього українські політики. зокрема Зеленський, і яким чином?
Так, звичайно. Слід враховувати , що добробут народу залежить не від влади , a самого народу , адже він обирає владу . Популісти апелюють до народу як населення і тим принижують його . Дуже важливо , щоб люди це розуміли . Тому вони не пропонують будь-яких програм розвитку , бо будь – яка програма розрахована на те , що її виконання реалізується в часі , а обіцянка реалізується відразу .
Як саме маніпулюють масами українські політики-популісти?
Наприклад, Ю. Тимошенко, яка обіцяє за 100 днів знизити вартість газу для населення вдвічі , прийняти народну Конституцію якщо цього не буде , то піти у відставку . Чи освічена людина повірить це ? -Ні . Чому обіцяє ? -Бо принижує людей. Претенденти популісти у цій передвиборчій програмі знову обіцяли те , що виконати вони неспроможні , бо Президент відповідає за зовнішню політику і безпеку держави . Так , він має право законодавчої ініціативи на внесення до ВР економічних законів . Але приймає ВР , а не Президент . Виконання законів – це відповідальність уряду , а не Президента , а уряд формує Рада . Якщо Президент не має більшості у ВР , він не може щось змінити економіці.
Але, незважаючи на це, українці обирають саме популістів. А потім, через 5 років, соромливо приховують, за кого ж проголосували…
…Так! Це ще одна історична біда українців. Недовіра один до одного і до влади. Тисячолітня бездержавність сформувала , одного боку , допитливість , з другого принцип « моя хата з краю » . Це наше історичне прокляття , про яке Т. Шевченко писав : « Гірше ляха свої люди тебе розпинають » . Ми бачимо , як фактично всі без виключення претенденти нападають на Порошенка. Хоча успіхи України роки його президентства очевидні . Це при тому , що у нас забрали Крим і частину Донбасу що у нас на оборону йде 5 % бюджетних витрат, а втрата цих регіонів- це майже 20 % промислового потенціалу . А програма цілком конкретна- інформаційні технології , сучасна машинобудівна промисловість , аграрний сектор , туризм , розвиток транспортної інфраструктури як засоби боротьби бідністю.
Чим керуються українці, коли роблять свій вибір?
Слід завжди зважати на основний cоціологічний закон , згідно якого громадська думка править світом . А думка виражає суть сьогодення , а не логіку історії народного духу . До того ж вона досить стійка, консервативна , незмінна впродовж усієї економічної історії людства . Звідси, попри вивчення історії України , пам’ять пересічно , й не тільки , людини дуже коротка . Тут максима така: то було давно й неправда.
А в чому ж “правда”?
А « правда » для буденної свідомості в тому , що сьогодні високі ціни , а заробітна плата низка : йде вже 5 років війна , а П. Порошенко чомусь не може домовитись з В. Путіним ; немає роботи . Тому доводиться виїжджати за кордон , а не боротись в Україні з тіньовою економікою та роботодавцями , які приховують реальні заробітки ; низькі пенсії , хоча тіньова економіка не платить належні податки й не робить належні відрахування в Пенсійний фонд ; щоденно по всій Україні ведуть торгівлю із землі , а не з дозволених приміщень чи місць на ринках , мабуть мільйони людей які не сплачують податків ані в бюджет , ані в Пенсійний фонд проявляючи незадоволення кожного разу , як органи влади намагаються їм заборонити такий вид торгівлі ; пересічний люд полюбляє різні свята , які неодмінно мають бути вихідними , неробочими , ігноруючи те що саме « труд – батько багатства »…І так можна довго продовжувати…
Які висновки нам потрібно зробити з цих виборів?
Звичайно , що не слід робити із результатів вибору трагедію. Багато буде залежати від того, яку політику буде проводити Президент В. Зеленський і його команда . Вона має взяти до уваги , що , отримавши надвисоку підтримку фактично майже в усіх областях , просто зобов’язана використати це на користь всьому суспільству. Утримати державність, розвинути її, демократичні інститути сформувати у громадян України – нелегке завдання. Апелювати при цьому слід не до народу в цілому , а до його « добірної меншини” , до якої слід віднести не партійних лідерів , а науковців , не помічених в будь – яких партійних симпатіях . Претенденти на державні посади маоть пройти випробування , як це здійснювалось в останні роки із залученням експертів , іноземних фахівців , представників громадськості . Не варто повторювати стару хворобу критики попередників!
