Кожен громадянин повинен знати свої права в обов‘язки і вміти керувати цією інформацією в потрібних ситуаціях. Має знати, куди витрачаються державні кошти чи які обов‘язки має виконувати місцевий депутат. Без цих базових знань ми просто безсилі.
До речі, політична освіта – це практика систематичного поширення і засвоєння громадянами знань про їхні права, свободи та механізми їх здійснення, про шляхи розв’язання проблем суспільного життя, політичну систему й інститути публічного урядування, процедури їхнього функціонування і способи впливу на них, що має наслідком компетентну участь громадян у суспільному житті.
Чуєте? Компетентну! Більшість населення нашої країни з цієї причини навіть на вибори не йшла, бо не знала нащо це все потрібно. І з переданим поколіннями стереотипом, типу «все одно все рішать за мене», кидала долю країни напризволяще.
А ось формувати нашу громадянську думку іноді нам допомагають засоби масової інформації. Але є ті, що пишуть правду, і ті, що пишуть брехню. Бо мають різних власників, тож і транслюють різні думки. Для того, щоб таких конфузів не ставалось існує термін «медіа грамотність». Який навчає правильно сприймати, аналізувати та перевіряти інформацію. Медіаграмотність — сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.
За даними українського інтернет-видання «Детектор медіа», українським Інтернет-ЗМІ довіряють 14%, соціальним мережам – 12%, а решту джерел назвали не більше 6% респондентів. Подібна структура простежується у випадку довіри до інформації щодо протистояння на Донбасі. Утім, якщо в лютому 2018 року 57% довіряли центральному телебаченню щодо війни на Сході України, то зараз – лише 39%. Також є тенденція до зниження частки тих, хто довіряє інформації з українських Інтернет-сайтів і соціальних мереж.
Вирішення проблеми медіа грамотності вже набирає обертів в нашій країни. Існує безліч курсів, лекцій та тренінгів щодо цієї теми. Мало того, усю потрібну інформацію можна знайти в Інтернеті. Чого не скажеш щодо особливостей фінансової та політичної структур нашої держави. До вашої уваги хочу показати ідею-план-результат одного з проектів – лекцій медіа грамотності у Запорізькій області.
Тож маємо розмову з лекторкою цих лекцій, Наталією Виговською.
- Яку назву мали лекції? Де проводилися? За яким принципом обиралися місця?
- Ми працювали на території Запорізької області – Мелітополь, Якимівка, Михайлівка і інші райони. Організатором лекцій були представники медіахолдингу «Мелітопольські відомості». Вони домовлялися по області щодо лекцій, а я просто їх читала. Головна тема лекцій – «Навіщо нам знати як читати новини?». Ми зустрічалися з людьми різного віку – від школярів до людей похилого віку. Лекції тривали приблизно протягом 1 години. Робота кипіла таким чином – я запитувала, мені відповідали, а потім вже казала правильно це чи ні.
- Чи виникали складнощі протягом лекцій? Як налаштовували зв’язок зі студентами?
- Я була дуже здивована, але більшість молодих людей знають дуже багато правильних речей. Наприклад, вони всі казали, що інформацію треба ретельно перевіряти через усі наявні джерела інформації. Це дуже тішить. А ось з ким виникали «суперечки», так це з людьми похилого віку. Вони вже мають свою складену картину світу, вважають, що розбираються в медіа і у структурі новин.
- Яким був план лекцій? Просто теорія? Практика? Або одне і інше?
- Для юних людей ми робили більш інтерактивні лекції. Звичайно, що у першій частині було трішки теорії, а вже у другій частині були тести і вправи на розрізнення правдивих новин від фейків. Потім розбирали чому фейк/чому не фейк.
- У чому була ідея лекцій?
- Ми хотіли охопити близько 1000 людей, які б відвідали лекції. Для чого? Щоб привернути увагу до проблеми споживання новин. Бо наразі ми маємо дуже заангажований інформаційний простір. І потрібно доносити людям, що треба правильно і грамотно відбирати та сприймати інформацію. Тут навіть мова йде про відповідальність за споживання новин.
- Чи є фідбек від студентів? Результати?
- Опісля лекцій проводилося анкетування. Одну заповнювали на початку, а другу – після. І звичайно була різниця між відповідями. Також люди самі підходили та казали, що на деякі речі ми просто відкрили їм очі, і тепер вони будуть уважнішими. А взагалі результати по всім країні дійсно вражаючі. Проект тривав 6 місяців. В рамках проекту провели два восьмиденних тренінги у Бердянську – для журналістів та для блогерів, оголосили конкурс міні-грантів на матеріали з медіаграмотності, та розпочали інформаційну кампанію “По той бік новин”, спрямовану на боротьбу з маніпуляцією та фейками у медіа. Протягом червня-вересня до спільноти, створеної у Фейсбуці, долучилося 650 осіб, охоплення протягом вересня склало більше 30 тисяч користувачів. Ось такий фідбек ми отримали.
- Ким фінансувався цей проект?
- Це все відбувалося за підтримки уряду Німеччини. Партнерами та організаторами є Європейський центр свободи преси та Регіональний інститут розвитку преси.
- Як відбувалася підготовка?
- Я склала план презентації, його затвердили. Після декількох перших лекцій я зрозуміла, що працює/не працює. І вже потім протягом усіх останніх удосконалювала і винайшла ідеальну форму лекцій.
Кожна людина може знайти місце, де можна дізнатися більше корисної і потрібної, для подальшого життя і розвитку, інформації. Це – університети й дослідницькі інститути для академічної сфери, система навчання державних службовців, спеціалізовані тренінги й семінари, відповідна діяльність політичних партій для політичного навчання, сім’я й заклади освіти для громадянської освіти, дискусійні клуби й лекторії, неурядові організації й засоби масової інформації для політичної освіти дорослих.
А взагалі вивчити політичні та фінансові питання країни можна самостійно. Варто лише загуглити або ж відправити запит державним установам на надання інформації. Вам точно дадуть відповідь.
