Існують у сучасному світі музики персонажі, які за швидкий час стали легендарними. Один із них – Піт Догерті, сольний виконавець, а також фронтмен гуртів The Libertines та Babyshambles. Нині бешкетник, що не зникав із перших шпальт новин зі скандальними заголовками, у нових піснях намагається нарешті розібратися в собі, знайти свій символічний дім та як ніколи раніше наблизитися до душевного спокою. Наскільки це можливо для нього. Записавши минулого року разом з новим гуртом матеріал у малесенькому рибальському місті в Нормандії, Піт продовжує свою подорож. 18 травня у столичному клубі BEL ETAGE Догерті представить минулорічний реліз, новий матеріал, що готує до виходу цієї весни, але й без класики The Libertines та Babyshambles також не обійдеться.
Від самого початку, від часу формації The Libertines, Піта Догерті вважали одним із найкращих сонграйтерів «нового покоління» британської музики. Успішним гурт зробили два фронтмени – Пітер Догерті та Карл Барат. З одного боку Барат привніс у цю суміш свою любов до The Velvet Underground, The Clash, The Doors, Django Reinhardt та Nirvana, а з іншого був Догерті та такі колективи як The Jam, Sex Pistols, The Smiths, Chas & Dave. Догерті надихався творчістю Уільяма Блейка та Емілі Дікінсон у той час, як Барат захоплювався Сакі та едвардіанським гумором.
Гурт зібрався ще у 90-х, але широке визнання прийшло до музикантів лише у 2002 після виходу дебютника Up the Bracket. Медіа та критики називали його «відродженням британського інді», NME додав його у список найкращих британських альбомів за весь час. Однак, «молодий і перспективний» гурт мав свої внутрішні проблеми. Покинувши гурт через особисті негаразди та залежність, Пітер створив гурт Babyshambles, щоб мати змогу творити й далі. Разом колектив записав три успішних альбоми, але й на цьому не зупиняється. Їх трек Fuck Forever, який ледь не залишився лежати в шухляді через свою назву, став найуспішнішою їх піснею та одним з найвідоміших інді-гімнів. Хоч життя гурту було й залишається турбулентним, це не зупинило Догерті від запису різноманітних колаборацій – з поетом Wolfman, з такими гуртами як Dirty Pretty Things, We Are Scientists, The Kooks та The Holloways – і перейти до запису сольного матеріалу. Таким чином, у 2009 вийшла платівка Grace/Wastelands, а ще за декілька років з’явилися Hamburg Demonstrations.
Однак, схоже, роки записів з сесійними музикантами змусили Піта засумувати за товариським духом роботи з гуртом. У 2016 стало відомо, що Джек Джоунз з гурту Trampolene, що вже співпрацював з The Libertines, стане лід-гітаристом нового проєкту Догерті – The Puta Madres. За три роки з’явилася дебютна платівка гурту – Peter Doherty & The Puta Madres, яка точно показує, що Пітер нарешті знайшов своїх людей. Це несподівано інтимне зображення кохання, втрат, загубленості, щастя, трагедії, залежності та здатності людської душі подолати свої найтемніші грані.
А київський концерт Піта Догерті та гурту стане таким собі підсумовуючим «потретом художника в зрілості» – від панкових вривів часів The Libertines та Babyshambles до м’яких фолкових мелодій, пронизаних скрипками і вітром Нормандії.
