Всередині березня в Україні оголосили карантин, на той час підтверждені випадки зараження були дуже поодинокими. Але діяти треба було, приклад Італії, яка зволікала протягом 3 тижнів з дня виявлення перших захворювань мав би мотивувати до конструктивних дій. Але чи були дії справді конструктивними?
На час оголошення карантину, в країні вже майже не залишилося масок та дезинфікуючих засобів, з України вивезли усе. Додому почали активно повертатися всі, хто свого часу її покинув і зовсім неважливо в яких цілях – як турист, чи як заробітчанин. Українці почали повертатися навіть з тих країн, де був оголошений стан надзвичайної ситуації. Варто говорити прямо, влада не змогла забезпечити контроль для людей, які могли бути носіями вірусу, або навтіь були зараженими. Про відсутність належного контролю щоденно заявляли пасажили літаків і підтверджували слова відео доказами…
Як наслідок, вірус в країну завезли і навіть не в одному екзепмлярі. Приклад Запоріжжя доводить – контролю не було, всі 8 заражених на Запоріжжі тільки-но повернулися із закордону, між собою хворі незнайомі, за винятком подружньої пари, яка проходить лікування у інфекційній лікарні Запоріжжя, тож заразити один одного не могли.
З кожним днем ситуація загострюється, бо ж масок та дезинфікуючих засобів досі немає в доступі, експрес-тести тільки прибули до області, але їх мало, медиків недостатньо, ліжок у лікарнях також. Ми не можемо собі дозвоти хворіти настільки масово, як італійці, бо ж ризикуємо зменшити кількість українців до моторошних показників. З іншого боку сидіти на карантині кілька місяців ми теж не можемо, бо помремо з голоду.
Влада вводить обмеження, але нічого не пропонує взамін. Скажімо сусідня Польща обіцяє повернути роботодавцям 85% витрат на заробітні плати на час карантину. В нас – як завжди: допоможіть, об’єднайтеся, пожертвуйте, потерпіть…
Скільки можна терпіти та до чого можуть призвести обмеження, за відсутності конструктивних дій , розказав політичний експерт Роман П’ятигорець.
Зеленський посадив себе на шпагат. У нас проблеми починаються навіть в першочергових речах, таких як лікарні. Самі будівлі (коробки) лікарень є, але не вистачає засобів захисту, не вистачає медиків. Персоналу, який буде обслуговувати апарати ШВЛ, ставити системи, катетори – на вагу золота. Маски, аптеки, лікарні – це перша позиція шпагату.
А тепер візьміть бізнес, який закрився і продовжує платити оренду і зарплату своїм співробітникам. А малий бізнес? Люди жили коштом денного виторгу, та таких по країні мільйони. Я не буду говорити про цілі галузі, які зараз просто лягли й можуть більше не піднятися.Порівняймо себе з Європою. Італія, для подолання наслідків карантину для готельного і туристичного бізнесу виділяє 25 млрд євро, а 350 млрд ще запросила у ЄС. Наш уряд просить 10 млрд, щоб не нудило долар. Різницю відчуваєте? Які компенсатори в ЄС і у нас? Ось що робити? ЄС може піти на карантин і на 2 роки. Всі будуть сидіти на допомозі й курити сигари, а ми за місяць повинні розв’язувати всі проблеми й виходити у звичайний ритм. На два роки ми можемо тільки закрити кордони, щоб заразу не розносити по країні.
Потрібні рішення. Політичні та вольові. Блискавичні. Хтось повинен взяти всю відповідальність на себе і чимдуж мчати по кабінетах щоб підняти зарплати медсестрам і медикам, оголосити набір медперсоналу, створити резерв, розв’язувати проблему транспортного колапсу, забезпечити всі аптеки України масками не дорожче 2 грн, і респіраторами не дорожче 14 грн. Це все потрібно робити швидко і в ручному управлінні. А не просити допомоги у бізнесу! . Благаю, не чіпайте бізнес. Скажіть бізнесу спасибі за створення робочих місць і за сплату податків. Є бюджет. Потрібно витрачати бюджет розумно і грошей вистачить, щоб все забезпечити.
24 квітня це дедлайн. Карантин всередині країни повністю повинні зняти, або почнеться голодний бунт в провінції. Люди вийдуть на вулицю, і ніяка поліція їх не втримає.
Зараз під загрозою місцеві вибори. Якщо вибори не провести згідно з календарним планом і не завершити всі етапи процесу децентралізації – ми зайдемо в політичну кризу. Вбита економіка, вбиті цілі галузі в бізнесі туризму, івенту і т.д., долар (вся надія на МВФ) і новий сезонний виток вірусу. Ось до цього всього додайте ще політичну кризу і не забувайте, «друга всіх слов’ян», Путіна який створить загострення по всій лінії фронту. Всі інгредієнти для створення революційної ситуації коли «верхи не можуть, а низи не хочуть» – констатував Роман П’ятигорець.
Українці – оптимісти і мрійники, але ці дві якості аж ніяк не сприяють гідному життю ось уже кілька століть поспіль.
Джерело – Форпост
