В останній день березня відбулося церемонія прощання з Діаною Родіковою – матір’ю 13 дітей, 5 з яких рідні, 8 усиновлені. Чоловік Діани Володимир відійшов на той світ тижнем раніше, його життя також обірвав коронавірус.
Протягом березня усі 13 дітей стали круглими сиротами, дехто осиротів вже вдруге. Сталася трагедія, яку важко збагнути та та знайти відповідь на запитання “чому?”.
Родина Родікових мала будинок сімейного типу, діти разом з батьками займалися родинним бізнесом – розведенням померанських шпіців. Усі були щасливі та натхненні. Подружжя переїхала з окупованої Макіївки як тільки розпочалася війна. Тут нагалодили життя, зайнялися будівництвом та бізнесом. Усе здавалося тепер буде добре. Але доля розпорядилася по-іншому.
Коли суспільство дізналося про трагедію, перше питання, яке виникло у більшості – що ж тепер буде з дітьми? Вчора стало відомо – дітьми буде кому займатися. Під особисту опіку усіх дітей родини Родікових взяла ПЦУ на чолі з Епіфанієм. Церква атепер дбатиме про духовні та матеріальні потреби усі 13 дітей родікових.
Про це Митрополит Епіфаній написав на своїй сторінці у соціальній мережа Фейсбук. Він, як виявилося, добре знає сімейство і ось що він про них згадує.
Я добре знаю цю сім’ю, всі труднощі й випробування, які вони пройшли як вимушені переселенці через війну на сході України. Їм довелося покинути рідний дім у Макіївці, який згодом спалили окупанти, переїхати на незнайому для них Київщину, з самого початку облаштовувати своє життя. Два роки тому мною було звершено перше Таїнство хрещення як Предстоятеля Православної Церкви України дев’ятьох дітей цієї родини. Ми турбувалися про цю сім’ю. Добре пам’ятаю, як гамірно, але дуже затишно й по-домашньому щоразу зустрічала ця родина, яка ніколи не ділила дітей на «власних» та «усиновлених», де всі діти росли в любові й злагоді- згадує Митрополит.
В історії сім’ї Родікових – історія новітньої України: з її позитивними сторінками, на яких є згуртованість, сила, любов та допомога ближніх, і, як наслідок, перемога над обставинами; але й із сумними також – де є війна, поневіряння, пандемія, а відтепер ще й втрата обох батьків.
Сьогодні ця сім’я, ці тринадцятеро дітей, як ніколи, потребують підтримки. Церква продовжує всебічно опікуватися цією родиною, подбає про її духовні та матеріальні потреби. Київською єпархією Православної Церкви України вже створений цільовий “Благодійний фонд допомоги сім’ї Родікових”, він допоможе сім’ї вирішити найболючіші питання.
Але історія дітей Родікових – випробування і виклик для всієї країни. Разом біду долати легше – ми це знаємо з численних уроків нашої української історії. Попереду в цих дітей все життя, і в наших силах стати для них опорою – допомогти здобути якісну освіту, посприяти розвитку талантів, гарантувати працевлаштування за фахом, стати особистим наставником – кожен, хто хоче допомогти в самостійному життєвому старті цих дітей, може обрати свій шлях підтримки. Щоб в майбутнє вони крокували духовно сильними, з почуттям вдячності та взаємопідтримки, приклад якої показали їм батьки, рідна країна і народ – пише Епіфаній.
