“Ви маєте знати, що є людина яка без оцінок, спокійно і розсудливо підтримає. Це те, що не можуть зробити родичі”, – каже Оксана. Вона працює у Запоріжжі – місті, що стало перевалочним пунктом для втікачів зі сходу та півдня України. Ми розпитали фахівчиню про її роботу у проєкті разом із партнером СОС Дитячі Містечка Україна – громадсько-правозахисною організацією “Егіда – Запоріжжя”. ( Оксана на фото – крайня праворуч)
Як давно працюєте з ГПО “Егіда – Запоріжжя” у рамках проєкту #SOSДІТИ?
Я почала працювати у травні, коли з’явилося багато запитів і на роботу із дорослими – до цього шукали здебільшого спеціалістів для дітей. Але потрібно розуміти, що маля до 8-10 років дуже прив’язане до мами. Тому часто, коли бачимо стан дитини, то розуміємо – ймовірно треба працювати з мамою.
Часто телефонують щодо проблем з дитиною. Я ставлю стандартні запитання: як спить, як їсть, як поводиться. А далі мама розповідає про себе і я розумію, що треба працювати з нею, стабілізувати її. Бо діти ніби “змальовують” емоції з значимих близьких. Якщо мама стабільна і спокійна – дитина буде стабілізуватися через рідну людину, і навпаки.
Чи охоче звертаються по допомогу?
По-різному. Приміром, у проєкті є жінка з досвідом особистої терапії. В неї складна життєва ситуація, проблеми зі здоров’ям, вона розуміє для чого потрібен психолог і не боїться слова “психотерапевт”. Такі люди охоче користуються можливістю отримати безкоштовну підтримку. Ми проводимо ефективні сесії і люди записуються на наступні.
Приємно бачити результат. В однієї мами після консультацій навіть змінився погляд – очі засяяли, з’явилися сили. Вплинули і зовнішні обставини – чоловік повернувся з війни на перепочинок. А ще жінці допомогли знайти роботу у Запоріжжі. Я бачу її і дійсно розумію, що поки що психологічна допомога їй не потрібна.
З людьми старшого віку часто спілкуємося телефоном. Та й інколи легше щось сказати співрозмовнику, коли його не бачиш. Виговоритися, поплакати, заземлитися. Почути, що їхні почуття та емоції нормальні. Ненормальна ситуація, в якій ми опинилися.
З якими проблемами найчастіше звертаються?
Ключових я би виокремила кілька:
- Дуже багато тривоги за близьких, котрі залишилися на окупованій території, з якими немає зв’язку.
- Компульсивні дії (нав’язливі повторювані дії) – приміром, 20 раз перевірити чи закрили двері, 30 разів помити руки, бо здається що вони брудні.
- Втрата житла, туга за зруйнованим будинком. До того ж, часто такі люди забороняють собі горювати, бо здається що ця втрата незначна на фоні того, що хтось втратив близьких.
- Ще велика травма, пов’язана з втратою ідентичності. “Я тепер не глава родини, не господар, а невідомо хто. Я безпритульний.”
- Труднощі з відновленням сил – відчуття повної безпорадності і фізичного виснаження.
- Нав’язливі “картинки” перед очима, з якими людина засинає і прокидається.
- Загострення стосунків у родині, яка після евакуації опинилася в іншому місті, в некомфортних умовах, у тісному контакті з чужими людьми, без доходу.
Які найтяжчі випадки пригадуєте?
Зверталася жінка у горі, чоловік котрої загинув через ракетний обстріл. Була літня пацієнтка, яка повністю втратила сенс життя і почувалася самотньою і непотрібною. Приміром, дорослі діти за кордоном, а вона сама у чужому місті.
Чоловік, котрий не знав, як сказати дружині, що їхній будинок зруйнований. І взагалі звідки брати сили, ресурси і фінанси починати життя з нуля. Але найтяжче, напевне, було розібратися із ситуацією, коли тітка і бабуся мали сказати дітям, що їхня мама померла від поранень. Дітей врятували, а маму не змогли. Це дійсно страшна біда.
Ви займаєтеся із групами чи індивідуально?
Залежно від запитів. Можливі і групи, але більша потреба в індивідуальних консультаціях. Групи були дві – із вагітними та з жінками з одного міста, це Гуляйполе у Запорізькій області. Зона бойових дій і постійних обстрілів. Ми домовилися про заняття на свіжому повітрі, взяли килимки для дітей. І поки діти повзали у травичці, ми працювали з мамами. Взагалі консультую і очно, і телефоном, і по відеозв’язку.
Як довго тривають заняття?
Все індивідуально, до стабілізації психоемоційного стану. Я завжди кажу підопічним – телефонуйте мені у будь-який час, якщо “накриє”. Бо так буває, що людина ніби вже не потребує допомоги, але в якийсь момент може зірватися. Для цього ми завжди лишаємо телефон і просимо зв’язатися із нами. Людина маєте знати, що є спеціаліст, який без оцінок, спокійно і розсудливо підтримає. Це те, що не можуть зробити родичі.
Якщо ви або ваші близькі переселилися до Запоріжжя і потребуєте психологічної допомоги – звертайтеся до ГПО “Егіда – Запоріжжя” за телефонами : 097-435-17-64, 095-245-30-88
Довідка: СОС Дитячі Mістечка — недержавна благодійна організація, яка вже понад 18 років в Україні допомагає дітям-сиротам та сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах. За цей час більше 85 000 дітей та дорослих в Київській та Луганській областях отримали підтримку від фонду. Організація є частиною міжнародної федерації SOS Kinderdorf, яка представлена у 137 країнах світу та має 72-pічний досвід роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування, та родинами у кризі.
