Буквально в один час культурна столиця України перетравилась ще і на сміттєву столицю країни. Такий статус не додає гордості, правда? І все через переповнені сміттєзвалища (як і у багатьох інших містах країни). Проте шкода, що до цього очевидного факту дійшли тільки ціною людських життів.
Флешбек
28 травня 2016 року на сміттєзвалищі в Грибовичах під Львовом почалась велика пожежа. Через два дні під завалами сміття загинули троє рятувальників. Тіло ще однієї людини – працівника полігону – так і не знайшли. Внаслідок трагедії Львів і ще чотири райони області втратили постійне місце для вивезення сміття.
Невирішення проблеми
Від моменту катастрофи на звалищі пройшло вже більше року, а віз і нині там. Садовий і компанія ніяк не можуть врегулювати насущне питання, перекладаючи відповідальність із в руки і, як завжди, гарно обіцяючи з екранів телебачення.
Замість того
Після довгої тяганини та постійних вивезень сміття до різних регіонів України, 21 квітня мери 20 міст Львівської області, Львівська ОДА, Львівська обласна рада та Львівська міська рада підписали меморандум, згідно з яким міста погоджуються приймати сміття зі Львова протягом 2 років. Водночас з бюджету Львівської області та Львова за цей час на потреби зазначених міст заплановано виділити понад 200 млн грн.
Але звісно, це докорінно не змінює ситуацію, навіть сам Садовий згодом заявив, що це спосіб вирішення проблеми не діє:
«Я кажу, що сьогодні існує проблема: більше 7 тисяч тонн відходів лежать на землі, їх нікуди вивозити, маючи в Україні тисячі полігонів. Усі кажуть, що проблеми немає, меморандум підписали і все вирішили. На жаль, меморандум не працює в тому обсязі, в якому ми очікували», — сказав він.
А машини зі львівським сміттям продовжують «ловити» в різних містах країни й зараз.
Ситуація з середини
Як завжди у підсумку страждають звичайні люди, платники податків, які кожного разу підходячи до смітника бачать перед собою переповнені баки. Пройшовшись спальними районами міста, роблю власні висновки: баки є, при чому з розділенням на тверді відходи, пластик та скло.
Сміття в моєму районі (Шевченківському) вивозять приблизно раз в 7-10 днів.
«І це ще досить гарна ситуація, бо нас обслуговує компанія «АВЕ». Іншим районам пощастило менше» — розповідає місцева прибиральниця пані Людмила.
Але проходить три дні і смітними переповнюються й далі люди лишають сміття біля них. У підсумку це наколюється і перетворюється на сміттєвий Львів.
Сміттєвий Львів на прикладі Шевченківського району міста. Відкрити інтерактивну мапу:
Подібна ситуація і в інших спальних районах Львова. Старанно доглядають тільки за центром міста. Вдень турист не побачить на площі Ринок жодної переповненої урни.
Очевидний спосіб вирішення проблеми
У Львові треба терміново будувати сміттєпереробний завод за європейським прикладом. Пропозиції вистачало та вистачає. Однак, як завжди, не все так просто. Зараз в Україні є чотири сміттєспалювальні заводи: у Києві, Дніпрі, Харкові та окупованому Севастополі. Але працює лише ОДИН — столичний завод «Енергія». І то це навіть не сміттєпереробний завод, а сміттєспалювальний.
«Енергія»
Тому проблема сміття стосується не тільки Львова, а й глобально – всієї країни. Зараз в Україні налічується близько 6,5 тисяч санкціонованих полігонів (норма ЄС – не більше 500 полігонів на країну) та ще понад 35 тисяч стихійних сміттєзвалищ, загальна площа яких становить 42 000 квадратних метрів. Це дорівнює площі Данії!
«Україна буквально захлинається у власних побутових і промислових відходах. За їх обсягом на душу населення Україна лідирує в Європі — на кожного українця, за різними оцінками, припадає понад 700 тонн сміття. А щорічно накопичення відходів зростає на 5-7%. До 2025 року, за прогнозами міжнародних екологічних організацій, в Україні накопичиться вже 17 млн. тонн відходів!» — зазначає експерт з питань екологічної політики Інституту суспільних досліджень Тетяна Тевкун в матеріалі «ЛІГА.net».
Все сміття кожного міста просто гниє собі на звалищах і продовжується збирати у все більші і більші купи. Влада поки навіть і не думає щось робити. Головного болю з одним Львовом вистачає. Гроші на вирішення проблеми наче виділяються, при чому і з державної казни, і паралельно з міської, проте видимих результатів нуль. Резонно задати питання: Чому так? Корупція, лінь, неадекватність, некомпетентність, чи все разом? Чому ми не можемо, а європейські сусіди дуже навіть можуть?
Як Європа перемагає сміття
Поки українці думають куди дівати сміття, в країнах ЄС навпаки думають, де б його взяти. Адже на переробці сміття роблять дуже хороший бізнес. У розвинених країнах перероблені відходи давно стали повноцінним продуктом міжнародної торгівлі.
Німеччина
В країні налічується 60 найсучасніших підприємств, що займаються переробкою сміття. Щороку країна спалює понад 16 млн тонн відходів.
Німецькі звалища зазвичай знаходяться поруч з заводами. Однак, на відміну від наших звалищ, там все досить охайно та максимально безпечно. Сміття покривають поліетиленовою плівкою, яка не дає випаровуватися газам і забруднювати атмосферу. А гази, що акумулюються під плівкою, перетворюють на електричну енергію.
Швеція
Ще ліпшим прикладом вилучення користі з відходів є Швеція, яка є європейським та світовим лідером у цій сфері. Скандинави переробляють 99% відходів, і тільки 1% надходить на звалища. Процес, званий «відходи в енергію» (waste-to-energy), дозволяє отримувати електрику практично з будь-якого сміття. З 4,4 млн тонн побутових відходів, які щорічно накопичується в країні, 2,2 млн тонн перетворюються в енергію з використанням технології waste-to-energy (WTE), повідомляє «Global Citizen». Сміття, що надходить на WTE-заводи, спалюється для отримання пару, який потім використовується для обертання турбін та вироблення електроенергії. Швеція є настільки успішною у практиці поводження з відходами, що вона фактично імпортує 800 000 тон сміття з сусідніх країн на свої 32 сміттєпереробних заводи.
Система утилізації відходів залежить від відповідального ставлення жителів до збору та сортування сміття, практики, яка розвивалася в країні протягом багатьох років. Громадяни сортують своє сміття, який потім надходить на об’єкти переробки або WTE-заводи, в результаті чого статистика рециркуляції відходів по всій країні досягла вражаючих 99%. Якщо країна збереже цю тенденцію, то може досягти рівня «нуль відходів» до 2020 року.
Польща
Навіть сусідня Польща радикально підійшла до проблеми відходів в країні. Спеціальний закон поклав край нелегальним звалищам, а люди почали сортувати відходи.
Сортування
Але, як вже було зазначено, все починається з сортування сміття та свідомого ставлення громадян до цього. Наприклад, у Німеччині вже давно діють спеціальні автомати для прийому пластикових пляшок, що стоять прямо в супермаркетах. При чому, за кожну здану пляшку людина отримує по 25 євроцентів від автомату у відповідь.
У Швейцарії не просто розділяють сміття на тверді відходи, скло, папір і тд. У них є декілька видів баків тільки для скла!
Баки для алюмінію, світлого, темного та зеленого скла
А просто на вулицях розташовані окремі баки для батарейок:
Ціна
Звісно, будівництво високотехнологічних сміттєспалювальних заводів заняття недешеве — на один такий об’єкт потрібно близько 200 млн. доларів. Однак справа того варта, адже подібні підприємства рятують екологію, отримують теплову та електроенергію, а також економлять бюджетні кошти і створюють нові робочі місця.
Віталій Очерет
