Реформу децентралізації сьогодні виправдано називають однією з найбільш успішних. Громади, що вже мали нагоду затвердити власний бюджет та розпорядитися ним, відчули більшіть її переваг. Попереду ще багато роботи, але досвід вже є, тому процес йтиме швидше.
То ж сьогодні ми говоримо про децентралізацію і все, що з нею пов`язано тут, у нас в Запорізькому регіоні. Дискутуватимемо з експертом з децентралізації Центру розвитку місцевого самоврядування Аскадом Ашурбековим
Децентралізація до недавна була поняттям уявним і лише тоді, коли ми побачили перші об’єднані громади, з’явилося певне розуміння того, що ж то воно таке. Децентралізація у Запоріжжі та області, як ми можемо зараз охарактеризувати цю реформу?
На початку 2015 року і зараз ситуація кардинально інша. Зараз реформа знаходиться в стані – «на марші», об’єднано вже практично 50% території Запорізького регіону, це значить, що половина населення вже в об’єднаних громадах. Тобто ми розуміємо, що зараз реформа децентралізації пройшла ту точку неповернення, після якої тільки вперед. Якщо говорити про 2015 рік, то це були перші громади, які є першопрохідцями, вони задали той темп, з яким зараз рухається Запорізький регіон. Вони показали позитивний приклад об’єднання, довели, що треба об’єднуватися та брати відповідальність у свої руки.
Зараз реформа децентралізації не тільки змінила адмінтериторіальний устрій Запорізького регіону, а й змінила філософію управління, ставлення мешканців до своєї території. Це вже господарники нової формації, люди, які знають що роблять і який результат від цього отримають. Вони чітко розуміють: які в них є податки, на що потрібно їх спрямувати. Вони добре усвідомлюють потреби населення. Це управлінці новітньої України. Приклади таких громад і людей є чудовими орієнтирами, завдяки яким наша реформа рухається вперед і є успішною.
На сьогодні 50% населених пунктів об’єдналися, залишилися інші 50%. Досі є страх і побоювання. Яка робота проводиться власне з тими, для кого об’єднання ще попереду, чому супротив і досі продовжується?
Ключова робота – це роз’яснення – презентація позитивних сторін реформи, це конкретні історії успіху тих громад, що вже об’єдналися. Наші перші шість громад – це приклад того, що все йде добре. Не потрібно нічого вигадувати, ми просто кажемо: “Поїдьте до тих громад, що вже об’єдналися в 2015-2016 роках. Ви побачите, що в них є, запитаєте чи справдилися ті побоювання, що були до об’єднання!” Часто організовуємо спеціальні тури, запрошуємо представників успішних громад, залучаємо до просвітницької роботи. Зараз є чітке розуміння – або ти з реформою, або ти деградуєш!
Можливо це звучить дещо жорстоко, але неможливо в країні мати дві управлінські системи. Тобто всі, секторальні реформи зараз підв’язані під реформу децентралізації. Ми вже маємо законопроекти по медичній реформі, по освітній, вони опираються на той устрій, який буде після повної реалізації реформи децентралізації. Якщо ти зараз не приєднуєшся до реформи, то ти вже втрачаєш конкретно в розвитку медичної та освітньої сфери.
Об’єднуватися чи не об’єднуватися – це питання життя і розвитку або стагнації та деградації. Керівники, які мають соціальну відповідальність це розуміють і вони пришвидшують той темп, який зараз є на території. Звісно є сили, які гальмують цей процес. Ми не повинні це приховувати! Є амбіції деяких селищних голів, сільських голів, фермерів, які вважають, що вони мають повноту влади, а якщо буде об’єднана громада, не матимуть впливу на владні процеси. Це цивілізаційний вибір: або ми рухаємося до суспільного блага і там здобуваємо власне, або ми будемо переслідувати свої інтереси і у підсумку програємо.
На сьогодні проходить об’єднання громад і є районні адміністрації. Як пов’язати це?
Це одне з ключових питань, наразі у Верховній Раді зареєстрований законопроект стосовно змін меж районів, тобто буде переформатування. Зараз у нас є 20 районних адміністрацій, 20 районів області, а концепція реформи передбачає, що їх повинно бути лише п’ять. Ми прибираємо районну ланку, щоб вона не була перешкодою між громадою, державою, інвесторами чи будь-якими партнерами. Я думаю, що це питання одного року. До завершення реформи ми перейдемо вже до нового формату районних адміністрацій. У Запорізькій області є декілька районів, які повністю об’єдналися, це Оріхівський, Веселівський, Кам’янсько-Дніпровський. Є також райони, які стали громадою-районами: Чернігівський, і Великобілозерський. Зараз у них роль районних адміністрацій зменшена до мінімуму, там немає районного бюджету і потреб районних депутатів також.
Реформа децентралізації покликана для дуже простих речей: щоб рівень послуг у найменшому населеному пункті дорівнював рівню послуг міста обласного значення. Щоб був рівний доступ до ресурсів. Щоб людям не потрібно було їхати до великого міста, щоб якось дати собі раду. Активність повинна зміщуватися в село. Ключовий принцип реформи децентралізації – це патисипативність, тобто де є проблема -там вона і вирішується, уся влада концентрується в громаді. Людям буде набагато легше контактувати з владою громади і вирішувати швидше свої питаноня без перешкод.
Але є і , на перший погляд неприємні моменти. Наприклад перенесення медичних фельдшерських пунктів, подекуди школи 9 класів, аби закінчити 11 треба їздити в інше село. Як ці проблеми вирішуються і, на ваш погляд, наскільки вагомими є ці чинники у використанні так званих «антипатиків» децентралізації?
Наведу приклад. Центральна влада каже: «Ми вам даємо 9 тисяч гривень на одного учня на рік, а у вашій школі 20 учнів, ось вам 180 тисяч гривень. Але щоб забезепечити її діяльність, необхідно два мільйони гривень. Ви зможете собі це дозволити? І громада каже: «Нам ці 20 учні потрібні тут? Можливо краще купити новий шкільний автобус і відвезти їх за три кілометри в інше село, де якість освіти вища і вони потім зможуть вступити до Запорізького ВНЗ і бути конкурентоздатними на ринку праці» або «Давайте будемо дотувати школу зі свого бюджету, але ми тоді не зможемо забезпечуватим розвиток благоустрою нашого села».
Це вибір громади, люди самостійно приймають рішення. Зараз подібними питаннями розпоряджається районна влада. Люди скаржаться, мовляв: «Район нам закриває школу». Ну так візьміть відповідальність на себе і скажіть: «Ми не хочемо закривати школи, бо вважаємо – є школа – є село!” Потрібне лише відчуття відповідальності і об’єднана громада, яка проведе чіткі розрахунки і скаже: у нас вибір якість освіти чи наявність школи; щоб діти були поряд або щоб діти були конкурентоздатні.
Попередні роки була значна підтримки громад з боку держави. Чи преференції будуть продовжуватися й надалі?
Однозначно курс преференцій продовжується, але обсяг не такий, як би хотілося. Наразі перші громади, які об’єдналися в ще у 2015 році, отримали максимум від того, що могли – це інфраструктурна субвенція на сільського мешканця. Деякі громади отримали близько 5 мільйонів гривень. Один мільйон гривень від Запорізької обласної ради та обласної адміністрації, як винагорода за активність. Також частина коштів була з державного Фонду регіонального розвитку, близько 80 мільйонів на 6 громад в 2016 році. Близько 98% отриманих коштів громади успішно реалізували через власні проекти. У цьому році також залишається інфраструктурна субвенція з державного бюджету, з боку обласної ради та обласної адміністрації, а також Державного фонду регіонального розвитку. В 2015 році, умовно, був мільярд гривень з копійками, в 2016 – 1,5 мрлд грн., в 2017 планують близько двох мільярдів, але громад стало значно більше, тому при розподілі вони отримають менше. З іншого боку все правильно, ті хто ризикнув отримав більше, решта – менше, але мають можливість скористатися досвідом інших ОТГ.
Miroslava Balaban
