Серпневі ініціативи обласної ради щодо підтримки малого та середнього бізнесу
На останній тридцять восьмій сесії Запорізька обласна рада прийняла два рішення, спрямованих на підтримку малого та середнього бізнесу. Обидва (№№ 70-71) – у формі звернення до Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Мінфіну та Мінекономрозвитку.
Цікавою є та обставина, що звернення не містять прохальної частини, а лише констатують думку депутатів про важливість їх ідей і готовність брати участь у відповідних робочий груп з піднятих питань.
У першому зверненні мова йде про необхідність внесення змін до Податкового та Митного кодексів з метою введення нульової ставки ПДВ під час ввезення на митну територію України технологічного обладнання.Таке обладнання не повинно вироблятися в Україні і повинно бути призначене тільки для власного виробництва.
При цьому застосування нульової ставки ПДВ можливе лише при використанні обладнання на виробництві не менш ніж 5 років, без права продажу протягом цього строку. У протилежному випадку підприємство зобов’язане сплатити суму ПДВ у повному обсязі.
У другому зверненні йдеться про необхідність прийняття Програми підтримки суб’єктів малого та середнього бізнесу в Україні.
Зміст її, на думку депутатів, має полягати в тому, що з державного бюджету позичальнику відшкодовується частина відсоткової ставки за кредитами, отриманими в банках України. При цьому позичальник відшкодовує не більше 5%, а залишок відсотків компенсується за рахунок Програми на підставі договору між розпорядником коштів та банківською установою.Сума отриманого позичальником кредиту не повинна перевищувати 1,5 млн. грн. на одного позичальника на рік. Фінансування Програми для кожної області має становили до 2 млрд. грн. на рік з урахуванням зареєстрованих юридичних та фізичних осіб на території.Натомість за період користування коштами позичальник зобов’язаний створити 8 нових робочих місць за 2 роки.
Лобістами цих звернень можна вважати так звані «виробничі компанії, що мають власні багатоопераційні цикли виробництва» – саме так зазначено в обох зверненнях.
До речі, багатоопераційний цикл виробництва – процес, за якого кожна наступна стадія починається тільки після повного закінчення попередньої. В податково-митному він законодавстві України не зустрічається, натомість Податковий кодекс містить аналогічне за змістом поняття «довготривалий технологічний цикл виробництва». Метою пропонованих заходів є «розв’язання проблеми модернізації виробництва». Інших деталей у зверненнях не повідомляється, так само, як і їх економічне обґрунтування.
Таким чином, на компанії, які надають послуги чи продають продукт невласного виробництва, а також сільськогосподарських виробників, які не мають багатоопераційних циклів (якщо в їх діяльності немає, наприклад, переробки), ці звернення не розраховані.
Проаналізуємо детальніше можливість реального запровадження кроків, описаних у зверненнях.
По-перше, оскільки відповідно до ст. 93 Конституції України ані обласна рада, ані її депутати не належать до суб’єктів законодавчої ініціативи для внесення змін до будь-яких законів, у т. ч. кодексів, бажана реакція на звернення є дуже сумнівною. Певно тому у зверненнях відсутні конкретні вимоги.
По-друге, Митний кодекс не регулює питання ставок ПДВ. Хоч ПДВ і відноситься до митних платежів з увезених на територію України товарів, проте його ставки та тим більше об’єкти оподаткування регулюються Податковим кодексом.
По-третє, найменування та коди товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) визначаються Законом України «Про митний тариф». В ньому відсутній термін «технологічне обладнання», так само як і будь-які схожі чи похідні словосполучення, у зв’язку з чим до даної широкої категорії можна віднести ледь на половину УКТЗЕД.
Не містить необхідної термінології і Податковий кодекс.
Більш того, «ввезення на митну територію України» (саме так зазначено у зверненні облради) взагалі немає серед оподатковуваних операцій, які можуть оподатковуватися ПДВ за ставкою 0%, незалежно від предмету ввезення. Можливо, депутати мали на увазі «постачання товарів». Або ж під застосуванням нульової ставки мали на увазі виведення зі складу об’єктів оподаткування чи звільнення від оподаткування ПДВ – все це різні юридичні поняття.
Насамкінець, цікавим є застереження про те, що в разі продажу ввезеного обладнання підприємство зобов’язане сплатити ПДВ.
Справа в тому, що якщо підприємство має на меті купівлю і наступний продаж будь-якого товару (тобто використання його не для власних потреб), тому йому і не потрібно все те, про що йдеться у зверненні. Адже ПДВ є непрямим податком, який сплачується кінцевим споживачем. Тобто, придбавши товар у нерезидента для наступного продажу підприємство спочатку сплатить ПДВ, яке згодом буде повернуто наступним покупцем цього товару. І так постійно: податковий кредит буде урівноважуватися податковими зобов’язаннями на спеціальному рахунку. А якщо товар не буде продано – у підприємства виникне право на бюджетне відшкодування.
Одним словом, щодо справжніх причин першого звернення є багато питань, на які без деталей, ґрунтовного аналізу економічної складової та аудиту надати відповідь неможливо.
Що стосується другого звернення щодо Програми пільгового кредитування, то при поверхневій соціальній спрямованості ця ініціатива потребує деталізації. Адже 2 млрд. грн. на одну область при 1,5 млн. грн. на одного суб’єкта – це всього лише 1333 позики на рік в одній адміністративно-територіальній одиниці. При цьому в області з найменшою кількістю суб’єктів господарювання, які не знаходяться у стані припинення, – Тернопільській – таких суб’єктів 48529.
Звісно, не всі вони мають виробництво і тим більше багатоопераційний цикл виробництва, однак запровадити його з метою пільгового кредитування, в т. ч. фіктивно, не так складно.
Аналіз рішення облради – Олександр Пеньков, Tax&Customs Legal Bureau.
