Детальний аналіз дій Запорізької міської ради стосовно недопуску журналістів показав, що чиновники діють противправно.
В цій статті здійснено системний правовий аналіз протиправності дій запорізької місцевої влади щодо недопуску журналістів на сесії міської ради.
Вичерпні нормативно-правові підстави, якими місцева влада обґрунтовує свою протиправну у відношенні до журналістів діяльність, зазначені у зауваженнях до проекту рішення Запорізької міської ради «Про забезпечення безперешкодного права відвідування адміністративної будівлі виконавчого комітету Запорізької міської ради представниками ЗМІ».
У цих зауваженнях зазначено все, що тільки можна вказати, коли розумієш очевидну протиправність своїх дій, однак треба хоч якось її виправдати: від Конституції України до протоколів засідань комісії з питань ТЕБ і НС.
До речі, посилання на Конституцію України, є слушним, тільки не на користь місцевої влади, яка звикла апелювати до неї, не читаючи її зміст.
З неї і почнемо.
Частина 2 статті 19 Конституції справді встановлює, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Тут ані слова немає про постанови Кабінету Міністрів України і тим більше про протоколи засідань комісії з питань ТЕБ і НС.
А закон говорить про таке.
Відповідно до частин 2, 4 статті 25 Закону України «Про інформацію» журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.
Слід зазначити, що фрази «крім випадків, визначених законодавством (передбачених законом)» означають, що закон повинен прямо встановити ситуації, в яких журналісту заборонено безперешкодний доступ до влади, зокрема, у період карантину.
Такого закону немає, можна навіть не шукати.
При цьому частина 1 цієї ж статті говорить про те, що журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів.
Тобто посилання місцевої влади на те, що, мовляв, сесії і так транслюються комунальним підприємством «Муніципальна телевізійна мережа», не задовольняє потреб журналістів особисто реалізовувати надані їм законом права.
До речі, тим посадовим особам, які готували текст зауважень, очевидно, не спало на думку, що трансляцію комунальним підприємством «Муніципальна телевізійна мережа» забезпечують теж журналісти.
Тобто, місцева влада, допускаючи до сесій представників одного комунального ЗМІ і відмовляючи іншим, порушує, крім іншого, принцип рівності прав і можливостей суб’єктів інформаційних відносин (ч. 1 ст. 7 закону).
Взагалі, слід розрізняти оприлюднення публічної інформації та реалізацію професійних прав журналістів, які є різними складовими права на інформацію.
Вони не є взаємозамінними, адже те, що і як оприлюднює комунальне підприємство може кардинально відрізнятися від того, як ту саму інформацію подають приватні ЗМІ, до того ж ще й критичні до влади.
Повернемося до карантину.
Профільним законом у цій сфері є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Карантину в цьому законі присвячено статті 29-32.
У ньому немає жодного обмеження і навіть натяку на можливість його встановлення для ЗМІ чи журналістів.
Навпаки, стаття 9 передбачає, що «у разі виникнення епідемії чи спалаху інфекційної хвороби засоби масової інформації незалежно від форм власності сприяють органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у проведенні необхідної роз’яснювальної роботи серед населення».
А стаття 17, у свою чергу, гарантує, що громадяни та їх об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. При цьому органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.
Як можна поєднати обов’язок співпраці під час карантину між владою та ЗМІ з недопуском журналістів на сесії міської ради – уявити неможливо.
Не передбачає повноважень для органів місцевого самоврядування обмежувати роботу ЗМІ чи журналістів, зокрема, шляхом заборони доступу до органів влади, і Кодекс цивільного захисту України.
Це стосується в тому числі режиму надзвичайної ситуації.
Навпаки, частини 2, 5 статті 31 цього кодексу передбачають, що органи управління цивільного захисту зобов‘язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, зазначену в частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Органи управління цивільного захисту зобов‘язані сприяти засобам масової інформації у наданні населенню оперативних відомостей, зазначених у частині першій цієї статті. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до законодавства про інформацію.
Тепер щодо постанов КМУ.
Запорізька влада посилається на:
1) № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
2) № 392 від 20.05.2020 р. «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
3) № 641 від 22.07.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
4) № 1236 від 09.12.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
На даний час перші три зі списку постанови просто запроваджують та продовжують карантин, який, як було зазначено вище, за законом ніяким чином не обмежує і не може обмежити права журналістів.
Четверта постанова (підпункт 6 пункту 2) справді забороняє проведення масових (культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, рекламних тощо) заходів за участю більш як 20 осіб (у разі проведення заходів за участю до 20 осіб організатор забезпечує дотримання між учасниками фізичної дистанції не менш як 1,5 метра), крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування…
Сесії міської ради є саме таким заходом.
Як видно, навіть постанови КМУ ніяких обмежень для виконання професійних обов’язків журналістів під час виконання конституційних функцій органами місцевого самоврядування не містять.
Залишаються протоколи засідань місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя.
У пункті 13 протоколу позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя від 16.03.2020 р. № 07 справді вирішено «обмежити доступ до адміністративних будівель, споруд і службових приміщень Запорізької міської ради, виконавчого комітету міської ради, інших виконавчих органів міської ради усіх осіб, крім працівників виконавчого комітету міської ради, інших виконавчих органів міської ради, керівників підприємств, установ, організацій».
Фактично це єдина недолуга формальна причина, яка, зі слів місцевої влади, унеможливлює реалізацію ЗМІ та журналістами своїх прав на території усього міста.
Тобто, ані Конституція, ані закони, ані постанови КМУ не містять заборон, а місцева комісія, очолювана міським головою, – забороняє.
Але, щоб у цьому протоколі не було написано, комісія не може встановлювати обмеження прав громадян.
Про це прямо говорять статті 34 та 64 Конституції України.
Зокрема, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
При цьому конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. І лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про абсурдність цього положення протоколу говорять також:
– відсутність строку встановлення обмеження;
– втрата чинності відповідними положеннями постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 р., на яких ґрунтується протокол;
– термін «обмеження», а не повна заборона, при цьому умови дії обмеження не визначені.
Варто звернути увагу також ще на одну деталь.
Формулювання протоколу «крім працівників виконавчого комітету міської ради, інших виконавчих органів міської ради, керівників підприємств, установ, організацій» фактично запроваджує дискримінацію, адже керівникам ЗМІ, виходить, можна відвідувати адміністративні будівлі, а фізичним особам – підприємцям чи найманим працівникам – ні.
В чому логіка?
Вона відсутня, як і рівень юридичної кваліфікації тих, хто писав цей протокол, адже, очевидно, що планувалося виключення для керівників комунальних підприємств та інших організацій.
Проте на даний час жодних обмежень для керівників приватних ЗМІ навіть недолугий протокол комісії з питань ТЕБ і НС не містить.
В будь-якому разі, недопуск журналістів до сесій – це кримінальне правопорушення, передбачене щонайменше частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України, при чому епізод там явно не один.
Нести відповідальність доведеться посадовим особам виконавчих органів ради, котрі, як дають відповідні вказівки, так і їх виконують, при чому не обов’язково фізично.
До того ж є всі шанси, якщо законопроект 3633 від 11.06.2020 р. щодо посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів найближчим часом набуде чинності і ситуація з недопуском журналістів буде повторюватися, то нести цю відповідальність доведеться за новими жорсткішими санкціями.
Висновок простий: карантинні обмеження використовуються посадовими особами виконавчих органів ради для маніпулювання з метою уникнення незручних контактів зі ЗМІ.
Спеціально для Regionnews – адвокат Олександр Пеньков Tax&Customs Legal Bureau
