Заради урочистої здачі моста на День незалежності чиновники пожертвують безпекою?
Те, що ванти майбутнього моста через Дніпро будуть явною проблемою, за останні декілька років довелося почути не одного разу. Причому, говорилося це в процесі розслідування чергового будівельного «косяка» – мовляв, та хіба ж це проблема? Ось ванти – це проблема усіх проблем!
Що ж в них такого сакрально-катастрофічного, якщо навіть підробка проекту і будівництво по новій, наспіх зліпленій технічній документації, що не пройшла державну експертизу, виглядає «дрібним непорозумінням» на тлі проблематичності вант?
Але, як виявилося, в побоюваннях причетних до будівництва мостів осіб таки є розумне зерно. Річ у тому, що ванти – це не просто канат із сталевого дроту. Ванти для запорізьких мостів – це складна інженерна конструкція, в центрі якої – сталевий оцинкований дріт, зовні – декілька шарів спеціального Z- образного дроту, додатково захищеного спеціальним сплавом, і при цьому внутрішній простір вант заповнений полімером-герметиком.
Головна особливість цих вант – вони повністю збираються з усіма кріпильними елементами і витягуються для досягнення необхідної довжини і форми на стендах заводу-виробника. Так, для транспортування їх згортають у бухти, але перебувати в такому стані вони можуть рік-два. Після чого можуть настати безповоротні зміни, що виключають їх безпечну експлуатацію.
Ванта у розрізі
По-перше, затвердіє герметик. Він спочатку заливається у в’язкому стані, щоб була можливість транспортувати ванти до місця застосування. Потім ванта повинна прийняти проектне положення і впродовж пари років герметик застигає, забезпечуючи надійну гідроізоляцію.
По друге, існує так звана «пам’ять металу». Сталевий дріт, що пролежав довгий час в певній формі, при її зміні прагнутиме до початкового варіанту. Таким чином, в натягнутих вантах з’являться непередбачувані осередки напруги, що прискорять їх руйнування.
Ванти валялися 8 років під відкритим небом (з сайту «Гвозді»)
Запорізькі ванти пролежали просто неба в Кривій бухті вісім(!) років. І тепер перед ними відкривається неймовірна перспектива повторити долю вант Подільського моста в Києві. І київські, і запорізькі ванти виготовляв один і той же завод – німецьке підприємство Bridon. І у Києві, і в Запоріжжі із-за довгобуду ванти валялися по вісім років. Тільки київська епопея почалася на два роки раніше і сьогодні ми знаємо її фінал. Спеціалісти заводу-виробника після дослідження вант винесли вердикт: не придатні до експлуатації. Можуть зруйнуватися протягом п’яти років.
Так само, як і у Подільського моста, видно іржа на анкері
Матеріал між канатами давно згнив
Поки на будівництві запорізьких мостів лізли «косяки» з розкраданням коштів, фактичним «самобудом» через русло Старого Дніпра, скандалами при виборі генпідрядника, проблема вант хвилювала виключно фахівців. Але коли процес «устаканився», відкрилося стабільне фінансування і новий генпідрядник заявив про наміри здати верхову частину вантового моста до Дня незалежності, інформація про проблеми з вантами просочилася в ЗМІ.
Відповідальні за будівництво особи спершу «включили дурника». Так, представник компанії-проектанта спробував розповісти казку, що вже були фахівці від заводу-виробника і вони нібито підтвердили можливість вант для монтажу. Але інсайдери говорять про інше: так, були. Так, подивилися. Запропонували відправити назад на завод на випробування. Ми відмовилися. Вони знизали плечима і поїхали. Сказали, що повернуться перед монтажем, коли ванти випрямлять, і тоді дадуть висновок.
Потім естафету «локшини на вуха» підхопив глава Укравтодору Олексій Кубраков:
– Старі ванти перевірить австрійська компанія, яка проводить технічний нагляд будівництва. Кожен вант буде випробуваний. Результати досліджень будуть. Якщо щось треба замінити, то буде замінено. Компанія на 100% гарантуватиме, чи вони в нормальному стані, чи ні.
Але і ця «відмазка» належного враження не зробила. Пробачте, а яке відношення до вантів має австрійська компанія, що здійснює технагляд усього будівництва? І як вони збираються «випробувати кожнен вант»? У них є фахівці? Є стенди, як на заводі-виробнику?
Загалом, складається враження, що верхову частину вантового моста наполегливо хочуть відкрити до Дня незалежності і рішення про монтаж старих вант вже є. Аналогічні хитрощі хотіли провернути і на Подільському мосту в Києві. Відчувши громадський резонанс, пообіцяли нові ванти. Але привезли старі. Тільки пофарбовані. І лише завдяки втручанню громадськості і експертів київська міська влада відступила і замовила нові ванти.
Ванта Подільського моста, яка втратила форму
На Подільському мосту спершу встановили старі ванти, які німці-виробники визнали
непридатними до експлуатації
Іржавий анкер старих вант
Про те, що нові ванти на дорозі не валяються і процес їх замовлення – досить тривала процедура, – розповідає екс-керівник міського управління капітального будівництва, «хрещений батько» запорізьких мостів, що супроводжував їх від проектування до початку будівництва, Заслужений будівельник України Іван Сухомлин :
– За рік до укладення контракту ми підписали протокол про намір. Така була процедура заводу-виробника. Спершу – протокол про наміри. Через рік їх фахівці приїжджають на будмайданчик, дивляться на хід реалізації проекту і якщо їх все влаштовує, підписують контракт і включають виготовлення вант в чергу.
За словами Івана Сухомлина, Запоріжжя процедуру витримало. Ось тільки з оплатою виникли перебої. Але тоді допоміг випадок. Річ у тому, що Україна готувалася до Евро-2012 і виникла необхідність у вантах для стадіону. Проте спохватилися пізно – замовлення на заводі були розписані на два роки вперед. У результаті знайшли компромісний варіант: оскільки Запоріжжя не устигало з оплатою, свою чергу ми віддали Києву. Їх ванти хоч і трохи тонше за наших (у нас 95 мм, у них – 80 мм), але по тоннажу то на то і виходило. А виготовлення запорізьких вант перенесли на рік і у кінці 2012 року вони прибули в Запоріжжя.
Ось так, в розгорнутому стані, зберігали ванти при будівництві НСК «Олімпійський»
У підсумку. Є політичне рішення запустити верхову частину вантового моста до Дня незалежності. Але, швидше за все, немає технічної можливості зробити це правильно і безпечно (нові ванти навіть за відсутності замовлень німці навряд чи встигнуть виготовити). Тобто, заради капризу Голобородька нам таки втюхають новий міст на старих вантах, який через декілька років перетвориться на хронічний головний біль для усього міста.
Спеціально для Regionnews Ігор Громов
