Днями в Запоріжжі перебувала з візитом перша заступниця Міністра інформаційної політики та членкиня команди Володимира Гройсмана Еміне Джапарова. Вона є українкою кримськотатарського походження, в минулому журналістка, що стала свідком того, як під час окупації Криму згорнулася свобода слова та свобода на самовираження. Вона на власні очі побачила як одна за одною ліквідуються громадські організації, а в суспільства забирають право на власну думку. Вже три роки поспіль Еміне Айярівна реалізовує надважливі для країни проекти на посаді заступниці міністра інформаційної політики.
Про найцікавіші ініціативи, що впровадило міністерство інформаційної політики, вплив медіа на українців та власні плани в політиці Еміне Джапарова розказала у приватній розмові з журналістами «Регіонньюз».
Українське суспільство потрапило під тотальний вплив медіа, ключові з яких належать олігархам що мають власні політичні та бізнес інтереси. І ми точно знаємо – від цього залежать настрої в суспільстві основної маси людей. Чи можливо цей процес регулювати з боку держави?
В Україні немає цензури, з моєї точки зору це правильно і ми маємо цінувати ту демократію, що зміцнилася протягом останніх 5 років. Представники міжнародних організацій абсолютно точно зазначають – Україна не цензурує. Втім, ТОП-5 телеканалів дійсно належать людям, що мають чітко виражені власні інтереси у сфері політики. А враховуючи масштабність впливу на суспільство ключових мовників, яке ми зараз чітко бачимо, монополізація медіа продовжується. Скажімо, ось кілька днів тому люди Медведчука викупили вже третій телеканал, тепер їм належить також ZIK. Але, зверніть увагу, з телеканалу масово почали звільнятися журналісти і цей процес змушує вірити у формування чесного і порядного громадянського суспільства. Над цією тенденцією і варто працювати.
Держава не може втручатися в роботу засобів масової інформації, бо це дуже швидко поквапляться назвати цензурою. Ми маємо приклад нашого агресивного сусіда, в Росії журналістики фактично немає, там є пропаганда, яка контролюється державою. Одна третя інформаційного простору Росії заповнена новинами про Україну і 95% з них є негативними, інші 5% – нейтральні. Держава своїх людей тримає на гачку і в них просто немає можливості побачити процеси, що відбуваються у світі з іншого боку. Вони бачать лише те, що дозволяє їм держава. В Росії на пропаганду всередині та за межами країни витрачають мільярди. Як результат ми бачимо абсолютну безвольність та відсутність критичного мислення, я не хочу, щоб українці жили в таких умовах.
Ми обрали шлях розвитку і успішно рухаємося в напрямку найбільш цивілізованих країн світу. Наш шлях – формування здорового суспільства, що буде розуміти який медіа кому належить і яку мету переслідує, тобто – забезпечити прозорість стосовно власників медіа. А якщо воно – суспільство вважатиме, що ризики від існування того чи іншого телеканалу надто високі, чи він порушує засадничі принципи держави, то має право ініціювати перегляд питання про надання чи скасування ліцензії для мовника, але виключно цивілізованим шляхом, як це роблять громадяни демократичних країн. Я однозначно вірю в саморегуляцію. Чесні українські журналісти можуть створити союз етики, де самі будуть визначати принципи роботи, працювати в рамках яких буде престижно.
Де межа між пропагандою та презентацією себе світу?
Є принципова відмінність між нав’язуванням своєї точки зору та презентацією себе. Остання відбувається без насилля, без обмежень прав людини та дає можливість вибору того, що подобається суспільству, а що ні. Якщо наводити приклад російської пропаганди, бо вона так би мовити «топорна», вона не дає права на іншу точку зору. Презентація – це знайомство, підкреслення своїх переваг чи особливостей свої країни. У цьому контексті скажу – ми вже розробили власний український бренд і активно його популяризуємо. Основна суть бренду – Україна – це країна нових можливостей, країна, що розвивається в рамках демократичного світу. І, варто сказати, ми вже отримали визнання світу і продовжуємо завойовувати довіру та авторитет.
Міністерство інформаційно політики з’явилося у 2014 році, як реакція та відповідні події. Перший рік я працювала радником міністра на волонтерських засадах, ресурси були дуже обмеженими. Вони і зараз недостатні. Скажімо, у відомстві працює лише 40 осіб, це надто мало для одного з ключових міністерств.
Чи розробляє міністерство інформаційної політики власні проекти для розвитку демократичних медіа?
Найперше досягнення у сфері розвитку демократичних медіа в Україні є створення та підтримка суспільного телебачення. У цьому році на його фінансову підтримку закладено понад мільярд гривень. Держава з одного боку підтримує медіа і дає можливість працювати чесно не шукаючи джерел фінансування, з іншого, не втручається в його роботу.
У 2015 році ми зробили ще один важливий крок – запустили систему іномовлення на базі телеканалі UA: TV. Сьогодні він мовить чотирма мовами – англійською, російською, арабською, кримськотатарською , в якості виключення його транслюємо на тимчасово окуповані території України. Телебачення UA: TV також є джерелом інформації про Україну в світі і це важливий крок для якісного позиціонування країни.
Нещодавно українці побачили ваше ім’я у ТОП – 10 списку політичної партії «Українська стратегія Гройсмана», чим продиктоване ваше рішення?
Продиктоване бажанням працювати та розвивати країну й надалі, продовжити усі позитивні процеси, що нам вдалося запустити за останні 5 років, захистити реформи. Сьогодні ми бачимо суспільний запит на молоді обличчя в політиці, особисто я оцінюю це як дуже добре. Українці готові змінювати, вірити в перспективу та зрештою – успіх України. Це також свідчення того, що вони не бояться, навіть ризикувати, бо те, що люди нові не дає жодних гарантій, це як лотерея – або вийде, або ні. Саме тому Володимир Гройсман формує свою власну команду, з людей, що мають за спиною досвід. До цього він працював у складі чужої команди і не мав достатньо аргументів, щоб його ініціативи та бачення були реалізованими.
Команда, що зараз сформувалася – це з одного боку нові люди, з іншого, багато з них працювали в уряді та змогли довести свою професійність. А чому саме команда Гройсмана? Знаю на власному досвіді скільки часу і зусиль потрібно, щоб реалізувати в країні хороший проект, а тим паче реформу. Він, протягом 5 років закладав добрий фундамент кількох ключових для країни реформ. Людині, яка не бере участі в цьому процесі важко пояснити, що для повної реалізації та відчутного результату має пройти не 3 роки, а хоча б п’ять-шість з часу запуску реформи. Це розуміють голови ОТГ, які є учасниками реформи децентралізації, вони прагнуть працювати далі та максимально реалізовувати все заплановане Урядом Гройсмана.
Перед виборами дуже багато популізму звучить, політики змагаються хто привабливіші обіцянки дасть, ми це бачили на прикладі обіцянок про зниження ціни на газ. Володимир Борисович у той час обіцяє не такі вже й «золоті гори», але він каже це опираючись на реальні цифри, враховуючи зростання економіки, борги та поточні витрати. Його конструктив та відповідальний підхід до всього ним сказаного мені дуже симпатизує, тож продовжу працювати разом з усією командою Гройсмана.
