Перше враження від знайомства з бюджетом Запоріжжя на 2021 – дежавю. Бюджет 2021 – немов калька бюджету 2020. З невеликими відмінностями.
Попри те, що доходи головного фінансового документу міста цього року на 5% більше, ніж у минулому (7,887 млрд. грн проти 7,505 млрд. грн), витрати залишилися на колишньому рівні – близько 7,9 млрд. Що є своєрідною температурою в цілому по економічній ситуації в Україні: стагнація триває і вийти на «жирний» 2018 рік, коли бюджет міста складав більше 8,5 млрд. грн, нам вдасться ще не скоро.
Мабуть, головна «фішка» цьогорічного фінансового сезону – це зростання видатків на освіту, які виросли до 41,2% від усіх витрат. Вдумайтеся тільки: майже половина бюджету йде не на благоустрій міста, не на модернізацію ЖКГ і впровадження енергоефективних технологій, не на ремонт доріг і тротуарів, а на… утримання дитсадків і шкіл! Не кисло обходиться «безкоштовна» освіта, за яку ви, до того ж, платите тричі. Перший раз – коли 41,2% з вашого прибуткового податку йде безпосередньо через бюджет. Другий раз – коли ви платите всілякі «класні збори». І третій раз – коли дитина йде вчитися далі на платне відділення, а не на бюджет.
Але, можливо, таке «освітнє» навантаження на бюджет міста – це тимчасове явище, перехідний етап децентралізації? Можливо, по аналогії з медичною сферою, усі базові витрати потім перейдуть в який-небудь аналог Національної служби здоров’я України?
На жаль, схоже, що ні. І видатки на освіту будуть найбільшою статтею витрат для міського бюджету. Як відмітив директор департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Станіслав Романчук, цей департамент – найбільший підрозділ в структурі міської влади. У нім числяться близько 12 тис. чоловік, що забезпечують процес дошкільної, середньої і професійно-технічної освіти для майже 100 тисяч запорізьких дітей і підлітків.
При цьому з боку Державного бюджету передбачена дотація тільки для оплати праці педагогічних працівників (цього року вона складе близько 1,2 млрд. грн, що у рамках усіх витрат на освіту становить 36%). Плюс – декілька невеликих цільових субвенцій. Наприклад, на капітальний ремонт згорілої школи № 53. Увесь технічний персонал, оплата комунальних послуг, ремонти і утримання профільних закладів фінансуються з бюджету міста.
У підсумку: навіть з урахуванням цільової субвенції на зарплату учителям видатки на освіту залишаються найбільшою статтею витрат бюджету міста. Що зайвий раз підкреслює лицемірство адептів соціалістичного устрою і ностальгії по СРСР про «безкоштовність» медицини, освіти і інших соціальних благ. За все доводиться платити. І виключно з наших з вами кишень.
Що ж до перспектив, то у міста, по суті, два шляхи: або кардинально скорочувати сферу освіти, щоб більше грошей залишалося на інші сфери життєдіяльності, або більше заробляти. Перший шлях – тупиковий. У малоосвічених громад немає майбутнього у сучасному інформаційному світі. А ось другий шлях…
На жаль, не може бути успішної громади в державі неуспіху. Давайте на чистоту: центральна влада з тріском провалила боротьбу з коронавірусом. І з усіх способів стримування поширення пандемії постійно вибирає найбезглуздіший і тупиковий: локдаун, паралізуючий економічне життя.
Західні країни, вводячи локдауни, передбачають реальні компенсації втрат заробітку і доходів з центральних бюджетів, а також різні механізми згладжування податкових і кредитних навантажень. Наша ж законодавча і виконавча влада, мало того, що спустила антиковідний фонд на ремонт доріг, так ще і відповідальність (як політичну, так і фінансову) за введення локдаунів намагається перекласти на місцеву владу.
Що, природно, викликає жорсткий опір громад: шановані! А ви там не охреніли? Ви президентські будівництва піарите, а закривати бізнес і платити компенсації – це усе нам і за наш же рахунок? А яку статтю витрат нам урізувати? Відправити увесь технічний персонал сфери освіти до неоплачуваних відпусток? Або перестати підтримувати штани і так на ладан дихаючого ЖКГ, перетворивши усю країну на один великий Алчевськ?
Як видно із структури доходів, місто живе за рахунок прибуткового податку і відрахувань малого і середнього бізнесу. І втрата кожного робочого місця, банкрутство кожного підприємця – це реальний мінус у бюджеті.
Все, що від міста залежало – місто зробило саме: забезпечило себе засобами дезинфекції і захисту, перебудувало систему надання медичної допомоги і збільшило кількість койко-місць, організувало забезпечення киснем. Відмінило до травня оплату єдиного податку для самої уразливої категорії малого бізнесу – підприємців І групи і понизило орендну плату на комунальне майно. І звідси виникає закономірне питання: а чи все зробила центральна влада для того, щоб рівень життя в кожній громаді якщо і не підвищився, то хоч би не став гірший, ніж минулого року?
Спеціально для Regionnews Ігор Громов
