Кілька років тому серед політиків гуляв такий популістський жарт: є дві біди – дурні та дороги, то для того, щоб дороги стали нормальними, потрібно прибрати дурнів від доріг.
Звучить, звичайно, красиво. Але до реальності не має жодного відношення. Бо погані дороги в Україні якраз не через дурнів. Навпаки, дорогами займаються досить тямущі дядьки, які швидко зміркували: якщо дороги робити серйозно і надовго, то дуже скоро погані дороги закінчаться. А разом з ними – і гроші, що виділяються з бюджету на їх ремонт.
Історія запорізьких доріг – це історія про те, що дороги вбивають не дурні. Дороги вбивають монополії.
Наскільки пам’ятається, з середини 90-х в місті займалися ремонтом і облаштуванням доріг декілька комунальних підприємств. Базовим вважалося ЭЛУАШ (Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів), але частина підрядів перепадала й іншим компаніям. Таким чином балансувалося деяке конкурентне середовище, що дозволяло підтримувати певні дорожні стандарти.
Як показовий приклад – реконструкція проспекту Металургів, яку міський голова Олександр Поляк віддав не ЭЛУАШу, а іншому КП – ЕЛІСТА. В результаті проспект Металургів став своєрідним еталоном дорожньої реконструкції, що майже 10 років не вимагав ремонту.
Можливо, ця здатність ЕЛІСТИ будувати добротно і правильно і зіграла з нею злий жарт, бо вже в 2004 році, з приходом нового мера Євгена Карташова, ЕЛІСТУ, як самостійний підрозділ, ліквідовували і влили в ЭЛУАШ.
Офіційно: централізація виробничих потужностей для формування сильного, оснащеного сучасною технікою дорожнього підприємства.
Неофіційно: централізація групою «індусів» (так називали представників фінансово-промислової групи «Індустріалбанку») фінансових потоків для їх успішного освоєння.
Відтоді дорожнє покриття в Запоріжжі прийняло сезонний характер: кожної весни сходило разом зі снігом. З бюджету виділялися гроші на ремонт. Керівники бадьоро звітували про кубометри асфальту, укладені квадратно-гніздовим способом на запорізькому бездоріжжі. У результаті до першого снігу дороги в місті як би і були, але приходила весна, і… «Усе фигня, давай по новій!» (С)
У 2010 році пройшов трансферт влади. Не лише центральної, але і місцевої. У Запоріжжі «дворецьких» змінили «донецькі». Але в дорожньому господарстві все залишилося без змін. Єдине ноу-хау – ями на дорогах стали закладати бруківкой. А ЕЛУАШ став притчею “во язицех”.
Ситуацію кардинально поміняв закон «Про публічні закупівлі», введений в дію в 2016 році, який зобов’язав усі державні і комунальні структури проводити закупівлі через тендери в системі електронних торгів ПроЗорро. Що зламало монополізм у ряді сфер господарської діяльності.
Користь конкуренції і необхідність наявності на ринку декількох незалежних гравців запорожцям наочно продемонструвала турецька компанія «Онур», яка відремонтувала половину Набережної магістралі. Після чого неодноразово доводилося чути від автолюбителів, що проїжджають проблемні ділянки доріг в інших районах міста: «Ех, сюди б турків!..»
Ще один плюс нового механізму публічних закупівель – гарантійні зобов’язання в договорі. Хоча, по-справедливості, їх реальне виконання більшою мірою залежить від політичної волі керівництва. В усякому разі, в тендерах на дорожні роботи запорізькі замовники прописують 36 місяців гарантії на будівельні матеріали і 120 місяців – на самі роботи. Причому, успішні кейси по гарантіях в місті вже є.
Ремонт зливової каналізації на перехресті проспектів Соборного і Металургів
Капітальний ремонт, з перекриттям руху за 7 058 364,00грн, провели в серпні-жовтні 2019 року. А менш ніж через рік, в липні 2020 і потім ще через пів-роки, в січні 2021 і дорога, і тротуарна плитка «уходили» під землю. Ремонти були проведений у рамках гарантії за рахунок підрядника.
- Ремонт дороги по вул. Олександра Говорухи (екс-Радгоспна)
В грудні 2018 року тут під асфальт провалилася фура, після чого утворилася триметрова яма, заповнена водою. Провели ремонт. Але в травні 2020 на тому ж місці знову з’явилася діра. Проблеми з мережами «Водоканалу». Ремонт за рахунок підрядника.
Ремонт на вулиці Фортечній
В липні 2018 казус стався і з турецькою компанією «Онур», яка ремонтувала дорогу на вул. Фортечна. Тут відразу наступного дня після укладання асфальту пройшла сильна злива (випала двотижнева норма опадів). І частина дороги поплила. Турки відновили у рамках гарантії за свій рахунок.
Безумовно, чекати від ПроЗорро моментального зцілення бюджетних підрядів від корупції і «кумівства» було б дещо наївним. Аналіз запорізьких тендерів показує все ще значну питому вагу компаній, так або інакше пов’язаних як з представниками влади і комунальними структурами, так і з місцевими і національними ФПГ. Але, зрештою, рядовому жителеві міста яка різниця, хто виграє тендер: турки, китайці або афільована з владою фірма? Головне, щоб:
а) дорогу будувала або ремонтувала компанія, що запропонувала найменшу ціну;
б) будівництво або ремонт дороги були реалізовані під ключ, а не перетворилися на недобудову;
в) дорога була побудована або відремонтована якісно. А якщо виконавець десь схалтурить – виправлення були за його рахунок.
Власне, ось ці три пункти і повинна моніторити активна частина громади. Але для цього необхідно вийти за рамки біполярного максималістського сприйняття «Зрада/перемога» і реалістичніше дивитися на світ. Пара прикладів.
Тендер на капітальний ремонт Набережної від Мокрої Московки до кільця на Пісках
Стартова ціна тендеру – трохи більше 120 млн грн. Виграє фірма «Дніпродор» з пропозицією в 118 млн грн. Фірма не місцева – дочірнє іноземне підприємство з реєстрацією в Дніпрі. Перемога?
Не поспішаємо. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань по «Дніпродору» зареєстровані декілька кримінальних проваджень.
Так значить, зрада? Знову не поспішаємо. Наявність досудових розслідувань не є приводом для дискваліфікації компанії. Тільки якщо є рішення суду. Що в наших умовах, в принципі, правильно.
Не секрет, що із слабкою центральною владою регіональні силовики перетворюються на комерційні структури по «обілєчіванню бізнесу». Тому навіть самі законослухняні компанії, що відмовилися «мирно порішати» з силовиками, які нагрянули з позаплановою перевіркою, цілком можуть мати хмару досудових розслідувань.
Враховуючи те, що кримінальні провадження тягнуться за «Дніпродором» з 2019, а роботи і оплата ремонту Набережної, згідно з додатковою угодою, переносяться на наступний рік, ситуація з криміналом на той час повинна прояснитися.
Реконструкція дороги по вул. Нагнибіди
Перше враження при звістці про те, що тендер виграла компанія «Променерго-інновація» з пропозицією в 97 млн грн: шо-о-о? Кілометр другорядної дороги в мікрорайоні за 100 «лямів»? Однозначно, зрада!
Але, подивившись техзавдання тендеру, доводиться визнати: це навіть не реконструкція дороги. Це – будівництво нової дороги з реконструкцією інженерних мереж і благоустроєм ландшафту. Тут і облаштування нової основи дороги. І будівництво зливової каналізації. І облаштування розділювальної зеленої смуги, велодоріжок, тротуарів і газонів між тротуарами і проїжджою частиною. І повна заміна зовнішнього освітлення. Тобто, комплексне рішення однієї з проблем Пісків, коли після дощів між третім і четвертим мікрорайоном болотця з’являються знатні.
Так що ж, все-таки перемога? Ще ні. Ось коли з’являться і нова дорога, і нові газони, і велодоріжки з тротуарами і новими ліхтарями – тоді і святкуватимемо перемогу. І завдання активної частини громади – якраз проконтролювати цей процес.
Для Regionnews Ігор Громов
