Стівен Хокінг від А до Я: неймовірна історія одного генія

Сьогодні, 14 березня, світ сколихнула трагічна новина: в 76-річному віці з життя пішов Стівен Хокінг – один з найвидатніших вчених світу, а, можливо, кращий за всю історію.

Протягом усього життя він боровся з моторним нейроновим захворюванням, однак попри хворобу Хокінг став справжнім генієм. “RNA” пропонує дізнатися вам більше про чоловіка, який володів блискучим розумом та працював над теоріями, про які звичайні людини навіть й не замислюються.

Хокінг погано вчився в школі

Стівен народився 8 січня 1942 року в родині медика-дослідника і секретаря медичного центру.

Коли йому було 9 років, його оцінки входили в число найгірших у класі. Трохи піднатиснувши, Хокінг підняв бали до середніх, але не вище.

Тим не менш, з самого раннього дитинства він цікавився тим, як працює все навколо. Розбирав годинник і радіо. Однак, за словами самого Хокінга, збирати їх назад не виходило.

Незважаючи на погані оцінки, однолітки та вчителі здогадувалися, що серед них підростає геній, про що свідчить прізвисько Хокінга, яким його наділили в школі – Ейнштейн. У зв’язку з низькими оцінками в школі з’явилася й інша проблема: батько хотів відправити Хокінга в Оксфорд, але грошей без стипендії не було. На щастя, коли справа дійшла до стипендіальних іспитів, Стівен отримав вищий бал з фізики.

Стівен терпіти не міг біологію

Хокінг живив симпатію до математики з раннього віку і хотів знати її досконало. Але у його батька Френка була інша точка зору. Він хотів бачити в Стивені медика.

При всій зацікавленості в науці, Стівена зовсім не хвилювала біологія. Він говорив, що вона “дуже неточна, занадто описова”. І він скоріше б присвятив свій розум більш чітким і вивіреним ідеям.

Однак в Оксфорді не було факультету математики. Компроміс був знайдений таким чином: Хокінг вступає на фізику в Оксфорд.

Але навіть будучи фізиком, він зосередився на великих питаннях. Коли перед ним постав вибір між елементарними частинками і вивченням їх поведінки і космологією, Хокінг зволів вивчати всесвіт. Космологію ледь визнавали в якості повноцінної науки, але це не завадило юному генію вибрати цей шлях. Фізика елементарних частинок, як казав Хокінг, “була схожа на ботаніку. Є частинки, але немає теорії”.

Був у оксфордскій команді з веслування

Біограф Крістін Ларсен написала, що в перший рік навчання в Оксфорді Хокінг тримався ізольовано і був нещасливий. Але все змінилося, коли він приєднався до команди веслярів.

Задовго до того, як Хокінга уразила хвороба, практично повністю паралізувавши його, вченого складно було назвати атлетом. Але в команду веслярів потрібні були невеликі люді на роль рульових, котрі не гребуть, але контролюють рульове управління і темп.

І оскільки веслування було важливим і популярним для оксфордців, роль, що випала Хокингу, зробила його популярним. Один з членів команди веслярів називав його “авантюрним типом”.

Тим не менш, будучи залученим в тренуванні з веслування шість днів на тиждень, Хокінг почав “косити” навчання. “Зрізати серйозні кути” і використовувати “творчий аналіз для лабораторних робіт”.

Лікарі думали, що Хокінг не доживе до 24 років

Будучи аспірантом, Стівен Хокінг почав відчувати симптоми втоми і недолугості. Сім’я занепокоїлась, і одного разу на різдвяних канікулах наполягла, щоб він звернувся до лікаря.

Перед тим, як зустрітися з лікарем, Хокінг відсвяткував Новий рік і зустрів майбутню дружину, Джейн Уайльд. За її спогадами, в Хокінгу їй сподобалося “почуття гумору і незалежна індивідуальність”.

Через тиждень йому стукнув 21 рік, і ще трохи пізніше він потрапив у госпіталь на двотижневе обстеження. Там йому поставили діагноз аміотрофічного латерального склерозу, більш відомого як хвороба Лу Геріга. Це неврологічне захворювання, в результаті якого хворий поступово втрачає контроль над м’язами. Лікарі сказали, що жити залишилося всього кілька років.

Хокінг згадує, що був шокований і задавався питанням, чому це сталося з ним. Але зустрівши в лікарні хлопчика, вмираючого від лейкемії, зрозумів, що бувають речі й гірше.

Хокінг сповнився оптимізму і почав зустрічатися з Джейн. Незабаром вони з’їхалися, і за словами Хокінга, у нього було “заради чого жити”.

Він був одружений двічі

Першою дружиною Стівена Хокінга в 1965 році стала Джейн Хокінг, з якої його познайомила сестра. Вони закохалися і вирішили одружитися – не дивлячись на те, що якраз тоді лікарі сказали Хокингу, що жити йому залишилося два з половиною роки. За словами Хокінга, Джейн дала йому причину жити. Вони прожили разом довге життя, виховали трьох дітей. Але погіршується з кожним роком стан Стівена неминуче призвело їх у якийсь момент до розриву. Джейн почала відчувати романтичні почуття до іншого чоловіка і в 1995 році Хокінг розлучилися. Через деякий час Стівен одружився на Елейн Мейсон, яка була його доглядальницею. Цей шлюб розпався в 2006 році і Хокінг не любить про нього згадувати.

Брав участь у створенні теорії нескінченного Всесвіту

Одним з головних досягнень Хокінга (яке він розділив з Джимом Хартлі) було виведення теорії, згідно з якою у всесвіті немає кордонів у 1983 році.

У 1983 році, намагаючись зрозуміти природу і форму Всесвіту, Хокінг і Хартлі, використовуючи поняття квантової механіки і загальної теорії відносності Ейнштейна показали, що у Всесвіті є вміст, але немає меж.

Щоб візуалізувати це, людям потрібно представити Всесвіт як поверхню Землі. Будучи на сфері, ми можемо йти в будь-якому напрямку і ніколи не досягнемо кута, краю або межі, де можна буде впевнено сказати: “Все. Кінець”. Тим не менш, принципова відмінність у тому, що поверхня Землі двомірна (точніше, її поверхня), а Всесвіт має чотири виміри.

Хокінг пояснює, що простір-час схожий на лінії широт земної кулі. Починаючи з Північного Полюса (початок Всесвіту) і слідуючи на південь, окружність зростає до екватора, а після зменшується. Це означає, що Всесвіт є кінцевим в просторі-часі і одного разу коллапсує – але не раніше, ніж через 20 мільярдів років. Чи означає це, що сам час буде йти в зворотному напрямку? Хокінг підняв це питання, але вирішив, що ні, тому що немає ніяких підстав вважати, що принцип ентропії, тобто тенденція впорядкованої енергії перетвориться на хаотичну, зміниться в протилежну сторону.

Хокінг спілкувався зі світом через комп`ютер

У 1985 році Стівен Хокінг важко захворів, у нього було запалення легенів і довелося робити трахеостомию, після чого він устратіл здатність говорити. Довелося найняти цілодобову доглядальницю (яка потім, до речі, стала його другою дружиною). Не маючи більше можливості говорити, Хокінг придумав спілкуватися за допомогою міміки: він піднімав брови, коли йому називали потрібну букву, і таким чином складалися слова і фрази. Потім друзі подарували йому «Еквалайзер», синтезатор мови, датчик якого реагував на рухи вказівного пальця на правій руці Хокінга. Коли палець теж перестав рухатися, датчик закріпили навпаки мімічної м`язи щоки, в якій рухливість ще залишається. Синтезатор мови дозволяє вибирати літери, слова і фрази з більш ніж 3000 слів і комбінацій.

Програв парі на тему чорних дір

У 2004 році геніальний Хокінг визнав, що був неправий і програв парі, яке уклав в 1997 році зі знайомим ученим. Щоб зрозуміти суть парі, давайте повернемося до того, що таке чорні діри.

Зірки величезні. Їх велика маса породжує потужну гравітацію (читайте докладніше про зв’язок маси і гравітації). У міру того, як ядерне паливо усередині зірки згорає, назовні виходить енергія, протидіюча гравітації. Але коли зірка “згорає”, гравітація стає настільки потужною, що зірка колапсує, згортається сама в себе, народжуючи чорну діру.

Гравітація настільки потужна, що навіть світло не може покинути межі чорної діри. Однак в 1975 році Хокінг заявив, що чорні діри не є чорними. Навпаки, вони випромінюють енергію. При цьому дані зникають у чорній дірі, яка в кінцевому підсумку випаровується. Проблема в тому, що ця ідея, згідно з якою інформація пропадає в чорній дірі, суперечить квантової механіці і створює те, що Хокінг назвав “інформаційним парадоксом”.

Американський фізик-теоретик Джон Прескіллу не погодився з висновком, що інформація втрачається в чорній дірі. У 1997 році він уклав парі з Хокінгом, стверджуючи, що інформація просто не може покинути її, що не суперечить законам квантової механіки.

Хокінг, як хороший спортсмен, визнав, що помилявся – в 2004 році. На науковій конференції учений сказав, що оскільки у чорних дір більш ніж одна “топологія”, і коли одна вміщує інформацію, звільнену з усіх топологій, вона не втрачається.

Отримав безліч нагород і відзнак

За свою довгу кар’єру у фізиці, Хокінг набрав значний ряд нагород і відзнак. Навряд чи вони не будуть поповнюватися новими, але давайте пройдемося по тому, що вже є.

У 1974 році його прийняли в Королівське товариство (королівської академії наук у Великобританії, заснованої в 1660 році), і роком опісля Папа Павло VI нагородив його і Роджера Пенроуза золотою медаллю науки імені Пія XI. Також Стівен Хокінг отримав премію Альберта Ейнштейна і медаль Хьюза від Королівського товариства.

Хокінг так добре зарекомендував себе в науковому співтоваристві, що в 1979 році отримав посаду професора математики в Кембриджському університеті в Англії – і цю посаду він обійматиме наступні 30 років. Колись цю посаду обіймав сер Ісаак Ньютон.

У 1980 його посвятили в Командори Британської імперії, що йде на другому місці по честі після лицарства. Також він став Почесним членом суспільства, в якому знаходиться не більше 65 членів одночасно, які відзначилися перед нацією.

У 2009 році Хокінг отримав вищу цивільну нагороду в США – Президентську медаль свободи.

Незважаючи на те, що Хокингу присудили мінімум 12 почесних ступенів, Нобелівська премія вислизає від нього.

Писав книги для дітей

Одним з найменш очікуваних фактів про життя Стівена Хокінга є те, що він є дитячим автором. У 2007 році Стівен і його дочка Люсі Хокінг разом написали “Секретний ключ Джорджа до Всесвіту”.

Це фантастична повість про хлопчика Джорджа, який йде проти неприйняття технологій з боку батьків. Хлопчик починає дружити з сусідом-фізиком, який володіє найпотужнішим комп’ютером в світі і може відкривати портали в космічний простір.

Звичайно, велика частина книги присвячена поясненню важких наукових понять, наприклад, чорних дір і походження життя, простою дитячою мовою. Звідси і слава Хокінга-популяризатора, який завжди прагнув пояснювати свої праці доступною мовою.

Друга частина книги вийшла в 2009 році під назвою “Космічне полювання Джорджа за скарбами”.

Вірив в інопланетне життя

Враховуючи пізнання Хокінга в космології, людям надзвичайно цікаво, чому великий учений вважає, що ми не самотні у Всесвіті. На 50-річчі NASA в 2008 році Хокингу дали слово, і він поділився своїми думками з цього приводу.

Космолог зазначив, що враховуючи розміри Всесвіту, існування навіть примітивною, а може і розумного життя цілком припустимо.

“Примітивне життя дуже поширене”, – заявив Хокінг. – “Розумне ж – рідкість”.

Зрозуміло, Хокінг не обійшовся і без сарказму: “Хтось може сказати, що життя зародилося на Землі”. При всьому цьому він застеріг, що інопланетне життя цілком можливо зародилося не на основі ДНК, і у нас може не бути імунітету до інопланетних хвороб.

Хокінг вважає, що інопланетяни можуть використовувати ресурси власної планети і “стати кочівниками, захоплюючими і колонізаторами всіх планет, яких можуть досягти”. Або ж вони можуть створити систему дзеркал, сфокусувати енергію сонця в одній точці і створити “Кротову нору” для подорожей в просторі-часі.

Побував у невагомості, щоб врятувати людство

У 2007 році, коли Хокингу було 65 років, він здійснив мрію всього життя. Він побував у невагомості і плавав у спеціальному кріслі, завдяки компанії Zero Gravity. Корпорація надає сервіс, в якому літаючі на різко злітаючому і опускаючому літаку люди можуть протягом кількох раундів відчувати стан невагомості на протязі близько 25 секунд.

Хокінг, що звільнився від інвалідного крісла вперше за десятиліття, зміг навіть виконати гімнастичне сальто. Але найцікавіше у всьому цьому не те, що він зміг зробити, а те, чому. Коли його запитали, навіщо йому цей політ, він, звичайно ж, відзначив своє бажання побувати в космосі. Але причини куди глибші.

У зв’язку з можливістю глобального потепління або ядерної війни, як зазначив Хокінг, майбутнє людської раси може пройти в довгому перельоті в космічному просторі. Хокінг підтримує приватні космічні дослідження (на кшталт діяльності Елона Маска і SpaceX) в надії на те, що космічний туризм скоро стане суспільним надбанням. І ми зможемо подорожувати на інші планети, щоб виживати. До речі, не так давно була відкрита найменша екзопланета. Можливо, на ній колись будуть людські міста.

Хокінг займав посаду, яку колись займав Ісаак Ньютон

Ньютона по праву називають батьком фізики і найбільшим вченим свого часу, які зробили величезний внесок в науку. Дивно, як Ньютон і інші вчені зуміли так просунутися, незважаючи на обмежені можливості і технології тієї епохи. Сер Ісаак Ньютон займав почесну посадою Лукасівського професора математики в Кембріджі. Він був другою людиною, кого вибрали на цю посаду. Стівен Хокінг також займав цей пост, на який він вступив в 67 років. Люди, які так само, як і Хокінг, удостоїлися такої честі, все є, без сумніву, винятковими.

Папа Іоанн Павло II був не в захваті від роботи Хокінга

На відміну від сера Ісаака Ньютона, який вірив в бога і займався вивченням теології, Хокінг атеїст і прихильник теорії Великого вибуху, що суперечить релігійним переконанням. На космологічної конференції у Ватикані в 1981 році Хокінг і Папа Іоанн Павло II мали коротку бесіду, під час якої Папа висловив своє несхвалення тим, як Хокінг підходить до питання про зародження Всесвіту. Іоанн Павло II не мав нічого проти наукових досліджень і вивчення космосу, але йому не подобалося, що космологи піднімають питання про те, з чого, власне, все почалося. За словами Хокінга, Папа сказав, що не потрібно сильно вдаватися в Великий вибух, тому що це «момент творіння», а тому справа боже.

Він виступає в підтримку добровільного відходу з життя

Питання про те, чи правильно вирішувати смертельно хворим пацієнтам самим вирішувати, продовжувати жити або померти, дуже непростий. Одні вважають, що це схоже на вбивства і аморально, а інші – що дозволяти людям страждати без можливості вилікуватися ще більш аморально. Стівен Хокінг на своєму досвіді знає, що таке страждання і що таке невиліковна недуга, так що він має право висловити свою думку.

Цитати Свівена Хоікінга:

• Я поняття не маю, який у мене IQ. Ті, кого цікавить їх IQ, просто невдахи.
• Людина – єдина тварина, яка знає, що неї чекає смерть, і єдина – що сумнівається в її остаточності.
• Перспектива рано померти змусила мене зрозуміти, що життя варте того, щоб його прожити.
• Моя мета дуже проста: я хочу розуміти Всесвіт, чому він влаштований так, як влаштований, і навіщо ми тут.
• Ми всього лише розвинені нащадки мавп на маленькій планеті з нічим не примітною зіркою. Але у нас є шанси осягнути Всесвіт. Це і робить нас особливими.
• Астрологи досить розумні, щоб робити свої прогнози настільки туманними, що їх можна віднести до будь-якого результату.
• Все своє життя я був вражений тим головними питаннями, з якими нам доводиться стикатися, і намагався знайти на них наукові відповіді. Можливо, тому я продав більше книг про фізику, ніж Мадонна про секс.
• Там, де є життя, є надія.
• Переконаний, що наукава і дослідницька діяльність приносять більше задоволення, ніж заробляння грошей.
• Моя справжня мрія – написати таку книгу, яка буде продаватися в кіосках в аеропорту. Але для цього, схоже, видавцеві потрібно буде помістити на обкладинку голу жінку.
• Мені здається, комп’ютерні віруси варто розглядати як форму життя. Це багато що говорить про природу людини: єдина форма життя, яку ми створили на цей момент, несе тільки руйнування. Ми створюємо життя за образом і подобою своєю.
• З упевненістю можу сказати, що поки ще нас не відвідали туристи з майбутнього (після вечірки для туристів з майбутнього, на яку ніхто не прийшов).
• Головний ворог знання не невігластво, а ілюзія знання.
• Блукання по інтернету настільки ж безмозка ідея, як постійне перемикання телеканалів.
• Коли я чую про кота Шредінгера, моя рука тягнеться до пістолета.
• Я не впевнений, що людська раса проживе ще хоча б тисячу років, якщо не знайде можливості вирватися в космос. Існує безліч сценаріїв того, як може загинути все живе на маленькій планеті. Але я оптиміст. Ми точно досягнемо зірок.
• Серед всіх систем, які у нас є, найскладніші – це наші власні тіла.
• Шкільна наука часто викладається в сухий і нецікавої формі. Діти вчаться механічно запам’ятовувати, щоб здати іспит, і не бачать зв’язку науки з навколишнім світом.
• Я помітив, що навіть ті люди, які стверджують, що все вирішено і що з цим нічого не можна вдіяти, дивляться по сторонах, перш ніж переходити дорогу.
• Життя було б дуже трагічним, якби не було таким кумедним.
• Дуже важливо просто не здаватися.

За матеріалами “Segodnya.ua”, “Esquire” та інших.