Причина — дії влади, яка рік тому вирішила, що в такому економічно та промислово розвинутому краї не потрібна територіальна митниця. І разом з двома іншими обласними підрозділами — Полтавським та Кропивницьким — приєднала її до Дніпровської митниці Держмитслужби, яка знаходиться в Дніпрі. Причому зроблено це було кулуарно — не порадившись із місцевими органами влади і без консультацій із бізнесом.
На практиці така структурна «оптимізація» обернулася порушенням прав суб’єктів господарювання і мешканців регіону з боку митних органів. Судіть самі: зі 128 скарг на роботу Дніпровської митниці, які надійшли за останні півроку, 40 припадає на заявників Запорізької області.
Процедури митного оформлення затягуються, дозволи на здійснення підприємницької діяльності надаються зі значним зволіканням у часі, суттєво знизився рівень співпраці митниці з правоохоронними органами на території області, в тому числі щодо таких чутливих для української економіки напрямів, як боротьба з контрабандою, «сірими» та «чорними» схемами ввезення товарів на митну територію України, ухиленням від сплати податків.
А інакше і бути не могло, адже більшість державних органів, особливо тих, що забезпечують економічну безпеку держави, побудовано за адміністративно-територіальним принципом. Так функціонують Нацполіція, СБУ, прокуратура, податкова служба та інші органи, тож і у випадку з Держмитслужбою не потрібно винаходити велосипед. Адже митниця в Запорізькій області, її районах і містах має координувати свої дії з працівниками інших органів та місцевою владою. А як взаємодіяти, якщо на сьогодні Запорізької митниці фактично не існує?
Її ліквідація створила додаткові перешкоди для ведення зовнішньоекономічної діяльності, оскільки відстань від міст митного оформлення до актуального офісу митниці для підприємств міста Запоріжжя сягає 100 кілометрів, а для підприємств із Мелітопольського, Бердянського, Приморського та інших районів — і всі 300 кілометрів.
Що ми спостерігаємо через таку, м’яко кажучи, незручність? — Тенденцію до зміни підприємствами Запорізького краю юридичної адреси на території тих областей, де підрозділи митниці функціонують повноцінно і, як наслідок, сплату податків до бюджетів інших регіонів.
Мені не відомо ні про логічні міркування колишнього керівника Держмитслужби пана Нефьодова, який влаштував організаційне переформатування територіальних митних органів у такий спосіб, ні про те, чим керувалися «Слуги народу» (яких у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики переважна більшість), даючи зелену вулицю цій «реформі».
Але точно знаю одне: ми в «Європейській Солідарності» не збираємося мовчки спостерігати, як через кризу передусім у правлячих головах (бо падіння почалося задовго до коронакризи) знищується українська економіка.
Протягом п’яти років я, будучи головою профільного комітету Верховної Ради, відвойовувала незалежність української митниці, наполягала на її від’єднанні від Державної фіскальної служби. І це вдалося, але тривало не довго: доки нові обличчя не почали впроваджувати незрозумілі ініціативи щодо укрупнення митних органів, які ні до чого хорошого на місцях не призвели.
Саме тому два місяці я провела в переписці з Кабміном, Мінфіном та Держмитслужбою. І недаремно: зрештою, керівники цих органів пообіцяли відновити діяльність Запорізької митниці Держмитслужби.
Більше того: на заслуховуванні керівництва Держмитслужби та Мінфіну, яке відбулося на засіданні комітету у вересні 2020 року, міністр фінансів заявив про наміри повернутися до адміністративно-територіального принципу побудови митниць.
А отже, Запорізькій митниці бути. Принаймні тепер є сподівання на те, що здоровий глузд переможе і обіцянки влади не розійдуться зі справами. Ну, а ми як парламентська опозиція проконтролюємо цей процес.
Ніна ЮЖАНІНА
